22.03.2014 20:21
для всіх
262
    
  3 | 4  
 © Олена Вишневська

Політ

Політ

Ми літали з тобою у вільних просторах над морем,

Теплий бриз з континенту підтримував наше крило,

І політ той прекрасним здавався в своїй непокорі

Забороні для тих, в кого інше в житті ремесло.


Не народжені в небі, а зрошені росами квітів,

Не загублені в хмарах –  забуті в покосах трави,

Не повинні літати, вони ж бо не сонячні діти:

Отже, землю топтати, долаючи вічні страхи.


Але ж сила земного тяжіння не стримує рухів,

Коли любляче серце знаходить відлуння свого

В грудях  іншої птахи /нехай замість крил в неї руки/,

Коли струни в душі ловлять хвилю одну всім на зло.


Коли в кожному погляді – бачити  сяйво зірниці,

Коли в кожному слові – мелодія крапель дощу,

Коли дотик єдиний – й розширені чорні зіниці

Від бажання злетіти увись, і тоді досхочу


До похмілля вбирати свободу, долаючи сором,

Пізнавати нам досі незнаних незримих  висот!

І літати з тобою у вільних просторах над морем,

Навіть хай і здається комусь, що політ цей зірветься от-от…



22 березня 2014 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.03.2014 11:32  Тетяна Белімова => © 

{#}Прекрасене відчуття польоту!))

 23.03.2014 02:06  Ганна Коназюк 

Головне вірити в силу свого польоту і "Навіть хай і здається комусь, що політ цей зірветься от-от…" ! Чудова вишукана поезія!

 22.03.2014 23:54  © ... => Деркач Олександр 

А що то тоді буде свободна безсоромність чи безсоромна свобода?))))

 22.03.2014 23:27  Деркач Олександр => © 

Мені із моїм зіпсованим баченням сподобалось щов одному рядку свобода і похмілля долають сором))