Можливо колись...
Вона пішла від нього. Ще сонне місто огортало її тендітне тіло подихом холодних вулиць.
Вона пішла. Вона зробила свій вибір - нехай потім він здаватиметься їй неправильним, але сьогодні це єдиний правильний варіант. Вона пішла коли він ще спав, забрала усе - заливши лише останній поцілунок на його щоці, який він відчуватиме завжди у своєму серці.
Вона пішла.. А він.. Зрозуміє.. Пробачить.. Забуде.. Потім це стане не важливим. З часом спогади зітруться, почуття притупляться, емоції згаснуть, пристрасть перетвориться на байдужість.
Коли він прокинеться її вже не буде поряд. І лише записка на ліжку - "Ти знаєш де мене знайти - у телефонних гудках, світлі нічних ліхтарів, звуках дощу." - даватиме йому надію на те, що, можливо, колись він зможе її повернути.
© Захищено ЗУ "Про авторське право і суміжні права"
Хмельницький,
