31.03.2014 00:42
для всіх
188
    
  5 | 5  
 © Ровена

Надвечiр`я

Надвечір’я, ти раптом прийшло, я тебе не чекала.

А спочатку здавався безмежним ранковий розмай.

День прийшов, день новий, я його залюбки зустрічала,

Кожну хвильку його, як могла, берегла, прикрашала,

Не зважала, що сонце котилось все нижче, за край.


Надвечір’я, твій термін не варто тепер рахувати,

Варто жити, вбираючи промені вічних зірок,

Пити трунок вечірній із вітру, троянди та м’яти…

Сонця обрій торкнувся. Минулого не наздогнати.

Ось і вечір. А ніч недалеко, всього лиш за крок.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2014 09:40  Тадм 

Останні три рядочки дуже сподобались :)

 31.03.2014 09:26  Деркач Олександр => © 

Сподобалось

 31.03.2014 09:11  Тетяна Белімова => © 

Красиво вийшло! І про пейзаж і значно глибше водночас!

 30.03.2014 21:11  Мальва СВІТАНКОВА 

Плин часу всіх помалу несе до надвечір`я. Це природно...
Вірш ледь сумний та гарний.