07.04.2014 17:04
для всіх
883
    
  10 | 10  
 © Оля Стасюк

Мій тихий сад

Мій тихий сад

за відзвуками дитинства

Моєму тихому саду з червоними тюльпанами, маленькою туєю і диким виноградом

Тут добре, тихо й затишно вночі.

Вологі грона стигнуть під зірками.

І хоч ти плач, хоч смійся, хоч кричи, –

Дзвенить тут тільки тиша над стежками.

Де б не була – присниться. Чи прийде

У міражі, у маренні, у пісні

Цей сад п’янкий із цвітом де-не-де

Із золотим смородиновим листям...

Я тут бувала вперше без людей.

Напевне, вперше. Мабуть, не востаннє.

І завжди вихор вогняних лілей

Нагадував щось, схоже на прощання.

Це – перші спроби розчерків пера,

Це – перший біль і дзеркало любові.

Мій тихий сад, ледь більший від двора,

Навчив мене віршованої мови.

Він плакав, цвів, колошкався й болів

Разом зі мною під дитячим небом.

Мій тихий сад, мій тихий спомин слів

Шматинку серця залишив у себе...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.04.2014 12:31  Олександра 

дуже гарно)

 08.04.2014 08:58  Тетяна Белімова => © 

Video YouTube

 08.04.2014 00:09  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний, замріяний твій сад, Олю!

 07.04.2014 22:19  Олена Вишневська 

Гарно, Олю! Затишне місце твоєї поетичної ліри!

 07.04.2014 20:04  Світлана Рачинська => © 

Ці відзвуки і у мене в серці зойкнули... Дуже гарно...

 07.04.2014 13:51  Ганна Коназюк 

Красива тиха туга за дитинством... Поезія прекрасна!

 07.04.2014 13:34  Мальва СВІТАНКОВА 

Надзвичайно вишукано, природно, легко написано і так зворушливо-талановито.
Захоплює!