10.04.2014 11:18
Без обмежень
125 views
Rating 5 | 2 users
 © НАТАЛЯ ПАНЬКІВ

Якщо ідеш у простір без назви і без віри,

Перетинаючи мовчки невидимий кордон таємниць,

То навіщо тобі годинник?

Навіщо тобі банкноти?

Навіщо сучасне взагалі?

Ти не вчишся підступу,

Не живеш за чужий рахунок

Ти тільки міряєш час поезією

Без фальші і лукавства.

Малюєш картину світлими фарбами

У світі несправедливості.

Шукаючи захований скарб людської мудрості,

Не покидаєш вічного пошуку,

Не закриваєш душу перед силою слова,

Бо це – своєрідний наркотик:

Чим більше твориш – тим більше хочеться.

Від цього важко відмовитись,

Бо воно сильніше за тебе, вище, ніж усі твої вчинки,

Його сила нічим не вимірюється,

Бо твоє слово – частина Великого Слова.

Тому справжня поезія не вмирає…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Білий вірш

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "Я своє позабуду імення..." | НАТАЛЯ ПАНЬКІВ». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора НАТАЛЯ ПАНЬКІВ.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.04.2014 10:39  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую за відгук!) 

 10.04.2014 10:07  Тетяна Ільніцька => © 

Два виміри існування - два зрізи буття: життєвий і поетичний! Якщо ти в поетичному, ніщо матеріальне не вплине на твою свідомість!
Сподобалося! 

Публікації автора НАТАЛЯ ПАНЬКІВ

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо