Україна - це я
Я сказала мамі:"Розкажи", -
Бо ж цікавиться усім дитина. -
"Зрозуміть, будь ласка, поможи
Що ж таке, нарешті, Україна?"
Мати посміхнулася мені,
Посадила собі на коліна:
"Бачиш оцю мапу на стіні?
Та це, доню, ще не вся Вкраїна.
Це міцна родина за столом
І духмяна квіточка у лузі,
Пісня, що лунає за селом
І сорочка вишита в бабусі.
Це міста великі і малі,
І ласкаве сонце золотеє,
І краплини крові на землі,
Що твій прадід проливав за неї.
Добрі люди, щедрий урожай,
І співоча мова солов`їна...
То ж люби, дитино, рідний край,
Бо одна на світі Батьківщина."
Зрозуміла щастя я своє:
І як часткой часу є година,
Як краплина в морі морем є,
Так і я - маленька Україна.
2010 р.