12.04.2014 00:00
для всіх
158
    
  5 | 6  
 © Оля Стасюк

Робінія

Робінія

з рубрики / циклу «Літо»

В її душі – багато мрій і грації,

Вона тендітна, ніжна і п’янка.

Робініє, закохана акаціє!

Ти звідки тут, чаклунко? Хто така?..


Заполонила віттям, наче морем,

Увесь шматочок неба за вікном…

На тебе кинув оком клен із двору –

А хоч би раз шелеснула листком!


Стоїш собі, холодна і красива,

Ще й горда від квіток, як він прикрас.

Робініє, лелітко моя біла,

Ну подивись на нього хоч би раз!


Бо швидко пробіжить цей час зелений

Й весільна осінь стане на порі.

А восени робінії і клени –

Найкращі диво на усій землі…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.04.2014 22:13  Ганна Коназюк => © 

Буде одним з улюблених. Дуже вже полюбяю такий стиль написання... Просто душа радіє і серце відпочиває!..)))

 12.04.2014 18:44  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш! Я й не знала, що акація ще й так зветься! ))

 12.04.2014 12:41  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Так ніжно! Так трепетно! Чудовий опис робінії)))

 12.04.2014 12:08  Тадм => © 

хороший такий

 11.04.2014 23:20  Світлана Рачинська => © 

Не вірш, а краса...)  А мавка у ролі весільної свахи? Адже "Стоїш собі, холодна і красива,
Ще й горда від квіток, як від прикрас.
Робініє, лелітко моя біла,
Ну подивись на нього хоч би раз!"... - чудове вмовляння!!!