17.04.2014 21:18
лише 18+
407
    
  7 | 7  
 © Тетяна Белімова

Коли народжується блюз...

Коли народжується блюз...

з рубрики / циклу «ЛІРИКА»

Коли відчуваєш сильне розчарування – народжується блюз. Так просто (майже з нізвідки) приходять перші мінорні ноти і лягають на серце. Плаче саксофон? То ридає чиясь скривджена душа! Її не зрозуміли? Можливо! Образили? Так і було! Відштовхнули? Саме це і сталося!

Сидиш на підвіконні і вдивляєшся у вогні твого міста. Їх тисячі – за кількістю мешканців чи може далеких галактик на нічному небі, і кожен з них запалюється і гасне у належний йому час (не раніше і не пізніше!). Хіба ж ти винна, що світ є таким? Диким, свавільним і невлаштованим? Ти хотіла бути щасливою! Просто бути щасливою! А зараз ти сидиш на підвіконні і дивишся на світ зі свого сьомого поверху буття, вдивляєшся у нічне мерехтіння за вікном і слухаєш блюз. Звуки піаніно такі виразні – це майже соло! Це майже те, що ти бачиш – яскраві вогники і темне-темне тло (чорно-біла клавіатура? саме так!)

Його впертість доводить тебе до сказу, а непоступливість змушує щоразу збирати свої речі і йти геть? (губна гармошка співає так сумно, але сльозинка швидко збігає твоєю щічкою не від цього? чи від цього?) Невже ти вимагаєш надто багато? Любов – це багато чи мало? (все залежить від кута зору! все, звісно, залежить від кута зору!). Невже ваші уявлення про кохання такі різні (може, навіть діаметрально протилежні!) і ніколи не перетнуться нарешті в одній крапці? Чи вам так судилося – назавжди лишитися паралельними прямими?

А може, твоя біда у тому, що тобі потрібен хтось інший, а він і досі видається тобі надто спокусливим, аби відмовитися від нього остаточно? Ти не знаєш… Ти хитаєш головою, бо ти не маєш відповіді (навіть для себе!) Ти прислухаєшся до звуків гітари і вже встигаєш зловити наступну сльозинку язиком.

Чому він такий? Ну чому він такий? Ти ловиш все нові і нові сльозинки (невже цьому не буде кінця-краю?). Він не любить прогнозованого щастя, наперед визначеного бізнес-плану життя, а ще… ще він абсолютно байдужий до твоїх прохань і бажань! Це не добре! Так не повинно бути (ти у цьому твердо переконана!)

- Алло! – ти розпачливо волаєш у трубку, 

- Алло… - обертони твого голосу знижено до шепоту (ти просила його більше тобі не дзвонити! навіть стерти твій номер! але він все таки подзвонив: це така його унікальна здатність – усе й завжди робити навпаки!)

- Ти там? На своєму вікні?

- Так…

- Слухаєш свій блюз?

- Ага…

- Подивися вниз!

Ти опускаєш очі із сьомого поверху свого буття туди, донизу, на грішну землю. На підсвіченому тьмяним ліхтарним світлом асфальті стоїть він, притискаючи до себе величезний букет білих ромашок! А за ним, на сріблястому п’ятаку парковки, виведена крива твого щастя: «Я кохаю тебе і твій блюз!»



Київ, 17 квітня 2014 року

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.06.2017 06:39  роман-мтт => © 

опа: про кохання-зітхання ;)

 16.06.2017 22:03  Ірин Ка => © 

Так зворушливо і щиро, дуже цікаво написано!

 22.05.2017 17:31  Душа => © 

Дуже гарно і цікаво, пані Танечко!!! Дякую!!!

Ніби сама Душа блюзу відкрилася Вашому перу...

 22.04.2014 05:44  Деркач Олександр => © 

Класно)

 18.04.2014 01:32  Панін Олександр Мико... => © 

Зворушливо. Справжній вірш,поезія, яка поглинає .
Треба ретельно вчитатись. Перше враження - дуже добре!

 17.04.2014 23:55  Мальва СВІТАНКОВА => © 

... і серце знову впустить його...з любов*ю).
Хоч я не захоплююсь блюзом, та мініатюра гарна, життєва, душевна, чуттєва!)

 17.04.2014 23:13  Олена Вишневська => © 

Танюшко, яка романтика! мені добре відомі такі відчуття - це прекрасно, коли заради тебе люди здатні на божевільні вчинки! Дякую тобі за таку насолоду{#}

 17.04.2014 21:31  Ганна Коназюк => © 

Просто чудово! Ну, дуже розкішно!!! Він, вона. блюз... і потужна позитивна енергетика твору!!!

 17.04.2014 20:59  Світлана Рачинська => © 

Так до душі...  Люблю блюз, і все що з ним пов"язано... Чудовий настрій просто!