Німфа і кентавр
Сонцепадом народжена спека,
Зігріває поверхню землі,
Прохолода ховається в тінь;
Звуки ліри відлунюють "ехом".
То прекрасная німфа у травах
Так чуттєво торкається струн.
Дуб кремезний, немов той чаклун,
Причаїв горду постать кентавра.
Його струни душі заспівали,
І торкнулась поезія вуст;
Почуття в серці плавили глузд...
Вірш і музика піснею стали.
Чи кентавровий спів, а чи спека -
Завели німфу в дерева тінь.
І напівчоловік-напівкінь
Про кохання співав їй там стиха...
