10.08.2010 21:25
840 views
Rating 4 | 1 users
 © Моля

Епідемія кохання

Миттєвий погляд, тіло пронизане електричним струмом, прискорене биття серця, що птахою рветься із золотої клітки, мимовільна усмішка – і відчуття польоту… Ти летиш!!! 

Пронизливий вітер тисячами голок впивається в тіло, солодкий біль від отруйної стріли затьмарює розум. Ти стаєш іграшкою в руках примхливої долі, але це не викликає твого обурення, а, навпаки приносить задоволення. 

Отрута поволі, наче вірус заповнює кожну клітинку тіла. Одна мить – і ти уже смертельно хворий. Від цієї хвороби ліків немає, змирися з нею, насолоджуйся і запам’ятай – простим смертним сперечатися з коханням не під силу! 

Кохання – коли ти відчуваєш, що у тебе виросли крила, і ти, наче ангел-охоронець, повинен берегти дорогу для тебе людину. 

Кохання – почуття, яке підносить тебе до небес і крутить у ритмі повільного вальсу. І потрібно бути дуже обережним, щоб не впасти і не перетворитись на краплини роси. 

Кохання – вихор, який з шаленою швидкістю зриває усе на своєму шляху. Ти повинен тверезо оцінювати ситуацію, щоб він не знищив все навколо, бо воно уже не повернеться. 

Кохання – біль і страждання, які ми ненароком завдаємо людині, яку любимо понад усе на світі. 

Кохання – бездонний океан, яким би він не був спокійним, та інколи і в ньому вирують урагани. Тому завжди май при собі рятівний жилет. 

Кохання – магія, яка ніколи не розкриває свої секрети простим людям, бо те, що стає явним, не викликає такого інтересу, як тоді, коли воно було невідомим. 

Кохання – я, ти, дощ, тепло чужої руки, п’янкий погляд, стан невагомості, відчуття власної значущості, бажання бути кращим і змінити світ… 

Кохання – це вічність… це таємниця… це Божий дар і його ж прокляття… 

Серце б’ється, мов навіжене, думки, наче перелякані голуби ширяють у голові, солодкий трунок поволі розпливається по тілу. «О, Боже!» - здається, і я захворіла. 

Я, ти, переплітання поглядів, одне серце на двох. Мимоволі усміхаюсь, дивлячись у чужі, але такі рідні очі! На устах завмирає німе питання: «А давай заразимо весь світ цією прекрасною хворобою?». Мовчки вдивляєшся в моє обличчя, наче переконуєшся, що я не жартую і відповідаєш: «Готуйся , світе, ми несемо епідемію кохання!». 

І знову політ……….. 

 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Оповідання, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Земні ангели». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Дощ». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Моля.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Моля

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо