27.04.2014 00:36
лише 18+
201
    
  2 | 2  
 © Таїсія

Що мені та осінь...

Вже встають тумани над рікою,

Їм шумлять густі очерета.

І нема ні тиші, ні спокою –

В гості їде осінь золота.

Їде! Їде! У строкатім листі

З матіоли й смолки у вінку,

З горобин в добірному намисті,-

Хто красу ще бачив отаку?..

Вона їде, пишна й гордовита,

З рукава – багрянці від душі.

Ароматна, ніжна, соковита,-

Заздрять їй медунки й спориші…

Розкривайте душі, як фіранки,

Хай вона і вас не обмине,

Залітає птахом і до ранку

Гріє серце сіро-кам»яне…

Хай розбудить приспані печалі,

Що вп»ялися в душу, як ножі,

Щоб усім серпневими ночами

Снилися щасливі міражі…

А якщо та осінь -  як розлука

Гляне жовтим оком і сама

В шибку або в душу вам постука,

Ви скажіть, що дома вас нема…

Хай вона вертає за ворота,

Хоч красива, пишна й золота.

Що вам та осіння позолота,

Як для вас ще літо розквіта!...



Ромни, 26.04.14

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.04.2014 18:47  Світлана Рачинська => © 

Прекрасна поезія!!!