Ірина Червінська-Мандич Бог - не ти
а я набираю оберти,
уповнююсь космосили,
і в темних алеях вихорів
вирощую прожиття,
і всі транслінійні виверти,
і все сіро-чорно-біле -
це тільки дрібні метафори,
на стежці дурне сміття,
що можна з розгону копнути,
чи, навіть, спалити в урні,
чи тихо втопити в озері -
до ніг каменюку - все!
і тільки би стало: бог - не ти,
з прив"язкою до Сатурну,
і в тебе дві зайві в мізері,
і річка тебе несе...
26.04.2014
07.05.2014 00:56 Панін Олександр Мико... => © |
 Повалений бог може перекинутись на диявола. Може хай собі залишається богом і бог із ним !? Богові не обов`язково підкорятись. "Хоч ти і бог, але тобі не уклонюсь." Або так,як у Маяковського. Гарний вірш. |
27.04.2014 11:36 Тетяна Белімова => © |
 Тут багато всього - і кольорів, і метафор!))) Але найголовнішим посилом є, звісно, розвінчання його - "Ти не бог". Не сотвори собі кумира? Деміфологізація свідомості? Повалення з п`єдесталу вчорашнього ідола? |