28.04.2014 21:17
для всіх
368
    
  3 | 3  
 © Журенкова Лариса

За сьогодні, мій тату, пробач...

У нас сьогодні поминальний день...

"Прости нам борги наші, яко же ми прощаєм боржникам нашим" ("Отче наш")

Тобі, певно, хотілось тепла,

Мій непрощений тату.

Я ж на зустріч, пробач, не прийшла...

Стогін то чи розплата?..


До сих пір, скільки літ, скільки літ...

Я не можу простити.

Ти мій меч, ти мій сором, мій біль -

Маю я відпустити...


Недолюблена, тихо бреду -

Я ж жадала любові...

Скоро в вік твій і я увійду -

Примирюся з тобою.


Сильна й вперта, у тебе, як бач,

І вразлива, як мати.

За сьогодні, мій тату, пробач...

Я учуся прощати...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.03.2016 17:11  Ольга Моцебекер => © 

Щемливо і життєво.

 28.04.2014 20:46  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Сумно, болісно... - розумію.співчуваю.Добре, що зважились відпустити.