05.05.2014 00:14
лише 18+
236
    
  3 | 3  
 © Оксамит

Я кричу тобі, що чекаю

з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»

Легкокрилий метелик полем...

Весна!

В бузковому букеті, бутони тюльпанів.

Краса.

Пурпурові акварелі в небо,

На душу тяжкий акрил.

Вітром сильним зірватись,

Немає крил...

Весь світ зупинився,

Час завмира.

В чужих будинках,

Чуже життя...

Творець і муза,

Джерельна вода.

Дні злітають, як листя.

Серце б`ється!

Весна!

Низка перлів так міцно,

Тіло в легкий шифон...

Десь далеко відлуння,

Відбива в унісон...

Теплі зорянні ночі,

Світанкова роса...

Прохолодна самотність,

Тінню тихо, журба...

А в очах повно щастя, тривог і надій...

Легкокрилим метеликом,

У політ з ніжних мрій...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.05.2014 19:54  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Іноді прошепотіти дієвіше... Цілком з Вами згодна, тільки шепіт дієвіший, коли вже не потрібно чекати... Дякую за коментар)

 05.05.2014 09:14  Олена Вишневська => © 

"Легкокрилим метеликом,
У політ з ніжних мрій..." - і хай політ буде прекрасним!

 05.05.2014 09:07  Світлана Рачинська => © 

Красиво... Вірш, як політ метелика - легкий і яскравий, що милує око... В житті так буває - після теплих зоряних ночей - прохолодна самотність... Але буває й навпаки... Що й дарує надію!

 05.05.2014 02:55  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Спробуйте прошепотіти...
Іноді це - дієвіше.)

 05.05.2014 00:48  © ... => Тетяна Белімова 

Подивилась і написала Вам, і дякую за коментар!!!

 05.05.2014 00:38  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно і щиро! По-весяному і по-жіночому! І трішечки розпачливо (зовсім трішки - на споді!), як недопитого вина! То минеться! І навіть дуже скоро!