16.08.2010 15:33
-
793
    
  2 | 2  
 © Борода

Чорні круки

Чорні круки, чорні круки, 

Чорні ненажери. 

Не один помер від муки, 

Бо закрили двері 

І в темниці заклювали, 

До смерті заїли, 

Оббрехали, обплювали  

Безгрішнеє тіло. 

Ох і вмієте, паскуди, 

Зживати зі світу 

І бояться тому люди 

Вороннього сліду. 

Бо раніше хоч боялись 

Ви суду людського. 

А теперки об`єднались 

Й розіп`яли слово. 

Прикували його, бідне, 

До чорної скелі 

І шматуєте, клюєте, 

Ніби Прометея. 

Свого крука, що нажерся, 

у судді пропхали, 

Щоб над словом бути зверху, 

Як хто запитає 

За що його так карають - 

Щоби відповісти. 

А тим часом бідне слово 

До смерті заїсти, 

Поки влада вороняча 

Плюндрує посіви. 

Та не думайте безкарно 

Не буває гніву. 

Винищим ми ваші гнізда, 

Воронячі зграї, 

Одумайтесь, зак не пізно - 

Слово оживає! 

Воно вище і міцніше 

Від посліду й крику, 

Що залишиться пізніше 

Від вас, круки дикі. 

Спалимо потім і послід, 

Щоб й сліду не було, 

Спалимо і ваші мощі, 

Щоб усі забули, 

Що були у нас ті круки, 

Що круками звались, 

Щоб не чути навіть звуку 

Як ви називались. 

Чорні круки, чорні круки, 

Чорні ненажери, 

Ой не довго вам судилось 

Зачиняти двері! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.09.2010 01:19  © ... => Ілюзія 

Дякую, Ілюзіє!

 19.08.2010 23:27  Ілюзія 

Глибоко і талановито......