12.05.2014 00:23
Без обмежень
166 views
Rating 5 | 1 users
 © Незабудка

Дорогій матусі

В небесній блакиті засяяло сонце,

промінчик пустило у моє віконце.

Цей промінь ласкавий, немов руки мами,

що ходять за мною крутими стежками.


Хлюпочеться річка поміж берегами,

нагадує рідний мені голос мами,

нагадує пісню мені колискову,

і місяць сріблястий, й зорю вечорову.


Полями й лугами босоніж пройдуся.

Вітрець обіймає, немов би матуся,

так лагідно пестить і руки, й обличчя,

до болю знайомо й водночас незвично.


Простіть мені, мамо, за зло, що зробила,

що ту сивину на голівку пустила.

Простіть Ви свою несвідомую дочку.

Прийміть у дарунок ці щирі рядочки.


Живіть дуже довго і дуже щасливо,

Хай буде життя, немов справжнєє диво,

Щоб очі від горя не плакали, ненько,

цього я бажаю Вам, мамо рідненька!

 2004



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Тобі / Вірш | Незабудка». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Стихотворение "Пьяная правда" | Незабудка 18». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Незабудка.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.05.2014 07:58  Тетяна Ільніцька => © 

Публікації автора Незабудка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо