13.05.2014 19:05
для всіх
223
    
  1 | 1  
 © Русин

Прокинувся посеред ночі...

Прокинувся посеред ночі.

Чому не спиться мені знову?

Неначе вдень відкриті очі.

Зорю стрічати світанкову


Іду, вдягнувши ся,  надвір.

В садочку тихо, ані звука.

Лягає, наче на папір,

Відтінків різнобарвних злука.


Літають кажани беззвучно.

Там де-не-де роса блищить.

Присяду на ослоні зручно.

Парує, може задощить…


І зорі, й місяць, і хмаринки

Кружляють в небі у зеніті.

І я не сплю біля хатинки,

Немов один в цілому світі.


Травнева ніч. І духмяніє,

Квітує й зеленіє світ,

Й неначе від весни п’яніє,

Й виблискує мов чароїт.


Ось він момент, та мить щаслива,

Коли забудеш ти про все.

Ніч швидкоплинна і мінлива

Щось надзвичайне принесе…


І сум, і радість, і тривога

Впадуть немов імла на листя.

Щаслива й водночас убога,

Моя ти доля, мов розхристя…


І ти пригадувати будеш

Через роки ті відчуття…

Й за тим відгадувати мусиш –

Що ж то було? – усе життя.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.05.2014 20:54  Тетяна Белімова => © 

Трошки мінорні роздуми. Так буває у житті))) Але колись буде приємно згадувати!