21.08.2010 01:18
-
682
    
  3 | 4  
 © Романтик

Я намалюю сам собі життя...

Я намалюю сам собі життя... 

Візьму я пензлі посивілі в руку, 

і припиню свою постійну муку, 

якій до цього не знаходив вороття... 


Мазком недбалим домалюю щастя

Якого зараз так не вистачає, 

Яке від мене чомусь утікає, 

І над яким ніяк не маю власті... 


Червоним кольором я наведу кохання

Нехай воно мов полум`я палає, 

Хай знову моє серце зігріває, 

Здійснить мої надії і бажання... 


Мазком різким з кута і до кута 

Закреслю весь свій біль, своє страждання, 

свої пусті і марні сподівання, 

Їх викреслю з минулого листа...  


Зітру з життя я спогади про нас, 

Щоб повністю з нуля усе почати, 

Щоб наперед сценарію не знати, 

про те, що знову з нами зробить час. 


Змішаю всі яскраві кольори, 

В палітрі фарби розведу водою, 

І зафарбую власною рукою, 

Життя портрет із низу догори...  


Та що б собі я не фантазував, 

як не мішав нові відтінки долі,  

життя ітиме крок-у-крок поволі, 

і зітре все, що вже намалював... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!