Шифонове плаття, затриманий погляд, а мрії з тобою завжди
з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»
Я бачу мою дорогу, але не знаю куди вона приведе. Незнання того, куди йде дорога, надихає мене йти нею. (Росалія де Кастро)
В тім шифоні всі мої мрії.
Все до купи зберу й замовчу...
Так хотілось летіти, летіти,
Відпускаючи душу свою.
Відпускала її в розуміння,
Де здавалось немає краю,
Піднімалось із дна недовір`я,
Може злюся?
А може?..
Люблю!
Не буває запізно ніколи,
І не хочу я під вінець...
Чистим білим чеканням дорога,
Як же довго...
Ще не кінець.
В тім шифоні усі мої мріїї,
Все до купи зберу й замовчу.
Не вмирає остання надія,
Проводжаючий погляд ловлю,
Намагаючись заговорити,
Не звертаючи просто пройду.
І шифонове плаття, як мрія,
Докричатись?..
Уже не кричу...
