19.05.2014 20:12
для всіх
264
    
  2 | 2  
 © Русин

В майбутньому не буде як колись...

В майбутньому не буде як колись,

Коли безглузді вчинки ми робили.

І скільки у минуле не дивись –

Шляхи до нього ми давно згубили.


Вони десь обірвались. От біда.

Позаростали травами стежини.

А душу мучить нібито жада.

Й захочеться знеобачки ожини.


Захочеться так сильно у садок,

Де медом пахнуть алича і вишня,

Що мріючи зайдеш аж на куток…

Десь там блукала молодість колишня.


Десь тут плутали з нею почуття,

І відчуття надії і тривоги…

Минуло се. Й немає вороття.

Односторонні у житті дороги.


Побігти б нам до річки навпрошки,

Щоби пірнути сміючись воду…

І на гладіні хвилі й бульбашки

Хай викличуть колишню насолоду.


До біса і поважність, й сивина.

Най вітерець розхристує сорочку.

І як колись, завзятий сміх луна,

Й твої сліди на мокрому пісочку.


Й немов завмерло сонце угорі.

У синім небі чисто – ні хмаринки.

Сміються діти: "От, дають старі…"

А в оченятах заздрості іскринки…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.05.2014 09:03  Тетяна Белімова => © 

Гарний твір! Душевний))