Сльози падали на вікна
За дверима голос танув
У приречені світання
У слова давно вже звиклі
Тихнуть поверхи й дороги
Гаснуть фари у калюжах
Шурхіт, шепіт, тінь недужа
Мертві хвіртки, огорожі
Розсипаєм вправно бісер
У вигадливий орнамент
В давній вписуєм пергамент
слів численних суті мізер