28.05.2014 09:50
18+
173
    
  8 | 8  
 © Ірина Червінська-Мандич

Інтервенція

Стріляють десь, і в мене теж поцілили, 

І з мене проростають білі лілії

А я лежу. Чого мені вставати, 

Коли співають (чи ревуть?) гармати?

А я лежу, півтрупом і півангелом, 

І небо розглядаю, де поламане -

Там - залатати, там - шматок відрізати...

Про що це я? Моя любове, пізня ти, 

Бо ти прийшла, коли у мене вцілили, 

Ще й посадила в мені білі лілії.

І що з тих квітів, коли небо зламане?

Лежу - півтрупа й половина ангела...



27.05.2014

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.05.2014 21:18  Олена Вишневська => © 

Класно! Пройма€!

 29.05.2014 11:24  Надія Бойко => © 

Сильно!

 28.05.2014 21:04  Тетяна Белімова => © 

Майже політичне, але відчувається, що тут про інше)))) Тут про жіноче! Несвоєчасний постріл? Так буває!

 28.05.2014 12:31  Світлана Рачинська => © 

Ірино, Ваші вірші вражають глибиною. Хочеться читати і читати. Назва сподобалась. У Вас якесь особливе бачення. Дуже цікаво.

 28.05.2014 11:17  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Гостро... а вплетені лілії... - це щось!...

 28.05.2014 10:11  Ганна Коназюк => © 

{#}Вірш - чудовий!!! "Півтруп і півангел", білі лілії, що проросли... дуже вишукано, красиво і з глибоким змістом. Додам в обране.