24.08.2010 14:42
-
4351
    
  15 | 15  
 © Тетяна Чорновіл

СТАРI ФОТОГРАФIЇ

з рубрики / циклу «СПОМИНИ»

Лiт обдмухавши пилинки, 

Мов вернувши з небуття, 

Вас дiстану на хвилинки, 

Давнi клаптики життя. 

 

Бо на кожнiм тiм портретi 

Мiй давно забутий рiд: 

Баба в вишитiм корсетi, 

З парубоцьким чубом дiд, 

 

Подруг з тiткою багато, 

Тiтка краща серед них. 

Молодi ще мама й тато, 

Лиш роки - в очах сумних. 

 

В думцi постатi зринають, 

Воскресаючи на мить. 

Що померли вже, не знають, 

Лиш моя душа щемить. 

 

Й я не вічно буду жити, 

Як урветься серця стук, 

Вам прийдеться залишити 

Фотографiй кiлька штук. 

 

Не спiшiть їх викидати. 

Попрошу зарані вас, 

Може схочете дiстати 

Випадково в вiльний час. 

 

I, долаючи дрiмоту  

Ту холодну вiкову, 

Посмiхнусь до вас iз фото, 

Тихо в згадцi оживу... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.08.2013 00:49  Дебелий Леонід Семен... => © 

Дуже щемко! Хочеться, щоб залишився якийсь слід і від нашого перебування ...

 04.01.2012 20:49  © ... => Сашко Новік 

Дякую ще раз, Саша, за увагу до мого архіву! Цей вірш також люблю! :))

 19.09.2011 16:41  Сашко Новік 

гарно. дуже

 18.09.2010 23:39  Віта Демянюк 

Гарно... Просто  і щиро. Після прочитання, щось в душі заворушилося, защеміло... Певно, сум...((