Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.08.2010 19:01Новела
Для дорослих  Про кохання  
41100
© Віта Демянюк

Серце...

Віта Демянюк
Опубліковано 26.08.2010 / 2367

Впало додолу Серце... Закотилося під старий скрипучий диван і сидить там із учорашнього дня. Принишкло налякане. Анічичирк. 

Довкола метушаться люди, бігають у пошуках пропажі, гукають: "Агов, Серце-е-е!" Родичі, друзі, лікарі... Доброзичливці і не зовсім. А то й просто випадкові вуличні роззявляки. 

З усіх-усюд сипляться тупуваті й відверто безглузді запитання: Коли? Де? Як? Ажіотаж - величезний! Не вистачає тільки представників мас-медіа. 

А Серце просто випадково почуло, як пухкенькі рожеві Вуста його чарівної власниці прошепотіли, ковтаючи рясні солоні сльози: "Він мене більше не кохає. Не кохає... " І завжди трішки задерикуватий Носик розпачливо похнюпився... 

Воно тоді закалатало часто-часто, заболіло, і раптом - скік! - обірвалося і просто впало додолу... 

Бідолашна дівчина тепер відчуватиме лише велику ПОРОЖНЕЧУ всередині, а ще у холодну дощову погоду там гулятимуть шибайголови-протяги. Добре, що в юної леді серце не зі скла було, не з льоду, кришталю чи ще якогось ламкого і недовговічного матеріалу, а то б розлетілося на друзки ще напівдорозі до підлоги!!! 

Та ні ж бо! Серденько у неї було живе, справжнісіньке. Велике, жваве, палке й гаряче... 

Взагалі-то, воно не звикло подорожувати. Лише один-єдиний раз його віддали у чиїсь незнайомі, але напрочуд теплі, лагідні й мужні Долоні. І Серце ніжилося в них, світилося від щастя, грілося в щедрих променях ласки, купалося в любові й турботі... 

Тут, у кутку під старезним дореволюційним диваном, в темряві і густому стовпі сивого пилу, окутане павутиною Серце з легкою ностальгією і ледь помітною тінню смутку згадує ті давні добрі часи. 

Проте так тривало недовго. Долоні з кожним днем ставали все холоднішими. Згодом вони вже не пестили його, як раніше, а просто жбурляли, мов кульку на мотузочці, то об стіну, то об підлогу... Мабуть, коли ставало нудно. Жбурляли й спостерігали з насолодою за невимовними стражданнями бідолашного Серця. 

Коли воно вже почало вкриватися памороззю, юна господиня змилувалася над ним і, побите й змарніле, знову забрала до себе. 

І ось... Серце впало на підлогу. Мабуть, обірвалося щось всередині від тих дивних незрозумілих слів. Наче зникло з його єства щось вагоме, якась життєво важлива його частинка, а натомість з`явилося те, чого ніколи-ніколи раніше не було. Щось схоже на шматочок льоду, який з кожною прожитою хвилиною збільшувався, міцнів. Спочатку нічим особливим не вирізнявся, лише злегка поколював при ходьбі. А згодом усе частіше нагадував про себе і вимагав знаків уваги. 

Одного разу примхливе Створіння заговорило. Чванливо відрекомендувалося "сером Болем", який нахабно заявив, що тепер він його новий господар. Додав ще щось про те, що "Він ЇЇ вже більше ніколи не покохає, що Він назавжди розлюбив ЇЇ, а Вона без Нього жити не зможе, сенс життя Її втрачено", отже бути саме йому, Болю,господарем і повелителем Серця її довіку... 

- А як це - кохати? Що воно таке, кохання? - несміливо поцікавилося Серденько. 

- Це... - замовк на хвилину Біль. - Це - як дихати, як спрагло пити воду, як ходити по землі, як жити... Це дивитися в очі іншої людини, а бачити там себе. Кохання - це дивовижне полум`я, що обпікає, але не спопеляє; це океан, з якого п`єш і не нап`єшся; це вірус, що проникає скрізь - в шкіру, в кров, в серце, в душу. Коли помирає кохання, людина теж ніби свою маленьку смерть переживає. Вона, як і раніше, ходить, дихає, розмовляє, заново вчиться всміхатися... Але вже не живе. 

- Так от чого в мені не стало! - зойкнуло бідолашне Серденько і зайшлося диким плачем. Скрикнуло - навіть Біль не в силі був заглушити той крик. Застогнало, відчайдушно зайшлося, закалатало так розпачливо! І ... зупинилося. 

Бо що таке серце без кохання ??? 

травень, 2008
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.08.2010 Поезії / Вірш
Люби мене такою, як я є...
26.08.2010 Поезії / Вірш
Пристрасть...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Новела Про кохання
09.03.2011 © Изи
МАЙ
26.08.2010
Серце...
01.07.2010 © Сахарок
Сонце
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (4+1+1+0+0)
Переглядів: 1180  Коментарів: 2
Тематика: Новела, серце, кохання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.02.2013 03:53  волошка 

оригінально і водночас вдало про справжні почуття. сама таке відчувала-ніби запис з мого щоденника...дякую 

 06.06.2012 14:16  Віктор Насипаний 

Глибока річ, хороша. Нагадує мені новели нашого класика Богдана Мельничука. Натхнення! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
01.04.2012 © Каранда Галина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди