Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.06.2014 11:08Оповідання
 
00000
Без обмежень
© Світлана Нестерівська Індіго Лана

Legion

Світлана Нестерівська Індіго Лана
Опубліковано 04.06.2014 / 23700

Стояла українська весна… Саме так хотілося почати цю книгу. Про що вона? Про останні роки життя на Землі, зміну характерів та почуттів, крайні вияви добра і зла, про інститут сім’ї та його перекомплектування, про вічно нещасних та будь-коли щасливих.

Був собі один будинок на відомому мені подвір’ї –місті, яке б назвали «енергетичною дірою», територією зла, енергетично активним і т.д. кожне друге покоління розплачувалося життям молодої людини, кладучи на престол темноти найневиннішу душу у сім’ї. Як виживали інші?! Дехто покорявся темній силі, продаючи душу демону і гинув для світу, дехто просто спивався, не маючи сили сперечатися з темрявою, дехто проводив диспути із Вельзевулом, наражаючись а небезпеку, а потім, бачачи даремність потрачених зусиль, просто тікав, покидаючи всіх та все, починаючи нове життя за горизонтом – а там вже були виграні всі битви, бо діалоги з демоном робили душу сильнішою, але ніяк не продажною. Навіть не було мови про те, щоб домовитися з ним. Це не обговорювалось. Ті хто зоставався, ніколи не були по справжньому щасливими, але тримали рівновагу з темрявою завдяки своїй любові та доброті. Не намагаючись бігти вперед, вони дивували всіх своєю любов’ю, а самі мучились запитанням, чому у них все так погано, не зважаючи на кількість потрачених зусиль. І не дай Боже, вони запросять на територію своєї битви злу людину!!! Баланс порушиться, світ почне мінятися…

Коли робиш те, що наказує тобі серце, почуваєшся по-справжньому щасливою. І не варто в такі моменти боротися із бажанням Любові, закреслюючи її дорогу до справедливого кінця! Бо це, на твою думку(чи думку інших?!), мало престижно, невигідно, низько і т.д., і т.п. Віддайся миті і будь вдячним за те, що можеш відчувати свою стежку в житті, що йдеш шляхом намічених уроків, не повторюючи чужих помилок, бо активно борешся зі своїми недоліками, чи, у іншому випадку, розумієш, що вони є твоїми достоїнствами. Серце ніколи не обманить тебе. Слухатись його – найвірніший шлях бути щасливим. Пам’ятай, що ти, як і інші, не житимеш вічно на землі, що ніщо матеріальне тобі не потрібне. Ти маєш все на сьогодні, бо завтра може і не настати. А там ти вже нічого не потребуватимеш. Там все є.

Як пояснити це моє кохання до нього? Я давно спалила усі твої листи та фотографії, знищила диски з твоїми піснями та кліпами, останніми фото, я вигнала тебе зі свого життя та снів, зустрічалася з іншими, навіть закохалася раз, але … Так, це дурне але, що псує все на світі. Я зробила все, щоб ти поступово зненавидів мене – постійні телефонні дзвінки, смс, та, очевидно, не врахувала того, що ти не хочеш позбавляти мене своєї залежності. Я кохаю тебе.


Надіюсь, він знає, що робить, та це виглядає маренням божевільного. Він вірить у те, що буде щасливим. Можливо. Але при цьому нещасними будуть інші. Колись він прийде і скаже, що я була права, а він помилявся. Та час вже давно втрачений. Він нічого не поверне. Ніколи. Все повторюється. А я не можу допомогти цим дурним людям. Не можу.

Нехай кожному повернеться сторицею.

Спостерігаю, як світ поступово долає зло. Зло і страх втягують людей у своє шумітке вирвище і ти намагаєшся витягнути звідти дорогих тобі людей, та не можеш, попри велике бажання не можеш! Як не можеш відмовитися від себе самого, від своєї суті, свого єства – ти не знаєш, чи є це абсолютним добром, але точно – протилежністю до об’єкта твоєї боротьби. Хаос шириться… Взяти б – і втекти! Та що робити з цим почуттям, яке сидить глибоко у серці, та заважає жити щасливо – без тих, хто вбиває один одного поруч. Ти знаєш, що основне, найважче – встати і піти! Бо сама ти перемагатимеш, літаючи над вирви щем, а не тримаючи за руки потенційних самогубців…

Хто ти?! Що криється за твоїми думками та вчинками, непримиренністю та слабкістю любити, відмовившись від власного раю?!? Хто буде з тобою за дверима, що відкриваються?!

Є проблеми, які ніколи не вирішуються – просто тому, що учасники конфлікту не хочуть їх вирішити. Їм так вигідно. І байдуже, що всі навколо страждають через те. Вони поїдають твою душу, благаючи про підтримку та дозу жалю у важкі хвилини, а потім знову завдають тобі болю.

Вони – егоїсти. Їм байдуже до того, що відчуваєш саме ти. Вони пють твою кров, пють твою енергію, доводять тебе до самогубства чи смерті так, що ти забуваєш, що допомагало тобі колись, у такі важкі моменти, коли тобі було чотири роки … шість, … десять, … чотирнадцять-шістнадцять, … двадцять…, сорок, … шістдесят… Це зустрічається часто, хоч і не є правилом. В такі моменти ненавидиш цілий світ через дурість оцих виродків, та все-таки пам’ятаєш, що є інше життя. Іти ним вже жив! Треба тільки набратись сміливості – і вирватися!

Боротьба із власними страхами за межами своєї неповторності та недовершеності.

-Ти любиш сік із надвечіря? – Люблю. Так натхненно. Як власне життя у коридорі чужих спогадів, як тебе у ті далекі часи. Та зараз ти теж далеко, ще далі, ніж моя маленька мрія – робити, врешті-решт, те, що мені подобається. І відмежуватись від чужих проблем.

Бачити поруч поруч лише щасливі обличчя та порівнювати себе не з кимось із смертних, а з ідеалом - і прагнути до нього. Бо дорога хоч і далека, та йти по ній недовго.

2009р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
03.06.2014 Публіцистика / Психологія та стосунки
Бути обережнішими зі своїми мріями
04.06.2014 Поезії / Вірш
Життя це можливе тут і для всіх...
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Оповідання
05.06.2014
Місто під час чуми - 2
04.06.2014
Legion
03.06.2014
Страх уникнути бою
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 67  Коментарів:
Тематика: Проза, оповідання, весна, темрява, диспут, Вельзевул, баланс, бажання, любов, серце, щасливим, зло і страх
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди