26.08.2010 19:17
-
2821
    
  5 | 6  
 © Яна Янчевська

Чай

Мию чайний пакетик у склянці з водою,  

Згадую день, що провела я з тобою.  

Мила розмова і вірші Жадана…  

У серці в цей час загоїлась рана.  

Вона так боліла, життя не давала  

І бути щасливою все ж заважала.  

Її вже нема, за це тобі вдячна..  

І жити далі тепер не так лячно.  

Мозаїку спогадів у пазл складаю,  

Що буде в майбутньому на щастя не знаю.  

Якщо б я знала, то б хвилювалась,  

Та доля сховати усе постаралась.  

Я випила чай, а склянка парує  

І думки моєї ніхто не почує,  

А той, хто почує, той знехтує нею.  

Рахується кожен лиш із своєю.  

На дні чашки лишився шматочок лимону.  

Я вуха закрию від брехливого дзвону,  

Дзвону із вус постатей сірих…  

Чаю немає, немає вже міри  


Терпіти…  


Заварити ще чаю в у чашці прозорій.  

Гляну на небо, на небі не зорі,  

А лише дірки, мов кратери болю.  

Я з них випускаю біль свій на волю…  


У космос…  


Розчиниться там, як цукор у склянці.  

Чаїнки кружляють у вільному танці.  

І впали на дно, як осад на душу,  

Чашку уже помити я мушу….  


Не хочу…  


Може іще заварити,  

Щоб далі з собою поговорити ?  


Шизофренія…  


Відкушу печиво вівсяне,  

Мені сподобались вірші Жадана… 



25 березня 2010

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.02.2012 20:21  Каранда Галина => © 

цікаво....