08.06.2014 23:28
Без обмежень
53 views
Rating 0 | 0 users
 © Світлана Нестерівська

Хрещатиком вінчалися поля...

Хрещатиком вінчалися поля.

Летіли люди в небо, сивокрилі, —

Я бачила усе оте здаля,

Коли садила квіти на могилі.

У сірі будні в’їлася іржа.

І хтось молився за чужую долю.

А інший все ж хотів лише ножа

(Ножа йому, щоб зрізати тополю!).

Темніє день на сході, захід спить,

Паде роса, щоб бруд катів помити

Або у морі радощів втопить.

…А він вмирав, благавши в мене: «Жити!»

23 ЛЮТОГО 1999р.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Коли є у вас бог війна... / Вірш | Індіго Лана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «...десь край неба падають міста... / Вірш | Індіго Лана». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Світлана Нестерівська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо