08.06.2014 23:41
Без обмежень
62 views
Rating 5 | 1 users
 © Світлана Нестерівська

Двовірш про війну

Автомат приголубить плечі.

Спрага корчить сумне лице.

А вночі чую сміх малечі.

І закуті серця в кільце.

І нехай те пробачить мати,

І простять те мені сини.

Знов у плечі штовха гармата

Білим криком із уст війни.

Біля ніг—нежива людина,

Та вона не для смерті є.

Умиваєсь вогнем країна,

Забирає життя моє.

9 ТРАВНЯ 2001р.

∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞∞

І ніхто не гасив пожежу.

Та й для чого? Згорять вогні…

Тільки ранена я полежу

На безсмертя в’язкому дні.

Ніби хоче мороз зігріти.

Та для чого? Навкруг сніги.

Ми—війни нерожденні діти

І майбутнього вороги.

Цьому попелу треба вмерти.

Ворог їде поміж вогні.

І сади, що боялись смерті,

Все розкажуть ізнов мені.

9 ТРАВНЯ 2001р.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Пейзажисько / Вірш | Індіго Лана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Я так хотіла б бути із тобою / Вірш | Індіго Лана».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.06.2014 21:30  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую:) 

 09.06.2014 21:00  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Перший пробиває " Білим криком із уст війни..." 

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо