Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.06.2014 18:50Есе
Про час  Про музику  Про дитинство  
20000
Для дорослих (18+)
© Арсеній Троян

Раммштайн у Самогонівці

Арсеній Троян
Опубліковано 10.06.2014 / 23840

З роками помітив, що життя одноманітніє і стає ніби прісним. Уже немає того відчуття, коли ти йдеш по вулиці і тебе просто пре від того, що навколо літо, цвірінькають пташки або відбувається ще якась фігня, яка нині тебе зовсім не колише, бо для таких радощів потрібне щось нечуване й обов`язково матеріально вигідне.

Взяти хоча б музику. Я пам’ятаю, як починав слухати музику, яка тоді була чимось таким, що брало тебе і несло в якісь незвідані далі, невідомі поля, далекі степи в тумані, одним словом туди, де ти ніколи не побуваєш, бо ти ще живий.


У мене було кілька касет (так, це була епоха до МП-3), я їх слухав кілька років і кожного разу знаходив щось нове. Це були піратські видання альбомів Раммштайна, Лімб Бізкіт, Скутера, Бом Фанк Емсіс, Плазми, всього того, що можна було знайти в провінційному містечку в такому ж провінційному магазині із продавцем, що вважав писком моди сандалі зі шкарпетками, на полицях, де переважно продавалась провінційна «музика», тобто різноманітний шансон, галіма попса.


Яким чином, ті групи, зовсім «не кошерні» для шансоно-попсової місцевості, потрапляли на полиці, мені не відомо. Можливо, дехто і слухав, але вже тоді у мене склалась думка, що я єдиний, хто купував ці «кричалки» і «бумкалки» і взагалі забезпечував левову частину виручки, бо відвідував цей магазин кожні вихідні.


Усе відбувалось так: цілий тиждень я, слухаючи касети, уявляв, що зможу купити наступного разу. Плеєр рівномірно випльовував у мої вуха черговий «ду хаст», я закривав очі і бачив на місці того магазинчика величезний аудіосупермаркет, звичайно лише з касетами, де все заставлено альбомами рок-гуртів, модних і кльових, жодного блатняка і тому подібного бреда, все це переливається перламутровим і коштує якісь копійки. Потім я виходив із мрій і просто думав, що непогано було б купити альбом «Зеєнзохт» ще раз, бо моя касета вже зовсім витерлась і кілька разів зажувалась.


Закінчувалось це все тим, що я їхав в магазинчик, заходив у нього весь обвішаний поливалками, плівками, мотузками і кільцями ковбаси, бо перед тим на прохання батьків відвідав базар, і з жалем дивився, що нового на полицях із музики нічого не з’явилось, а перед моїми очима — обкладинки із уголовними пиками і притрушеними імена виконавців типу «Вася Пальоний», «Жиган і Віка Чєфірова», «Міхаіл Паралелепіпед» тощо.


Проте інколи нові альбоми все ж завозились і такі дні я ладен був відзначити в календарі червоним. Це були не те, що піратські, а самопальні касети, переписані якимось «касетофілом» удома, де плівку часто зажовувало, а пісні безбожно обрізались (а деякі взагалі викидались, бо не влазили), інколи в треку бракувало хвилини або дві, і жорстоко-епічні бойовики Раммштайна виявлялись кастрованими, проте це мене особливо не напрягало.


Загалом, Раммштайн визначив мої музичні смаки на все подальше життя. Коли знайомий привіз знову-таки касету з першим альбомом цих відомих німців, я зрозумів — ось вона Небесна Музика. Чіткі ритми, виважений вокал, струнка і брутальна мова захопили мене з перших хвилин, я пам’ятаю, що якийсь час ходив ніби в трансі. Мені було 13 років.


Тоді я не бачив жодного кліпу чи концерту Рамів і тому намагався все це уявити самостійно. Вокаліст мені здавався лисим мужиком, трохи опецькуватим, але підкачаним і чомусь схожим на продавця мого музичного магазину, але, звичайно, без сандалів із носками. Обоє гітаристів уявлялись з ірокезами, басист був довгим і худющим (тут я навіть вгадав) як наш шкільний художник, можливо теж інколи «закладав», а от барабанщик Шнайдер мав розкішну шевелюру і чомусь мав вигляд героя бойовиків 80-х, які тоді часто крутились по ящику.


Головним у групі мені вважався клавішник, бо його партії завжди відігравали в музиці Рамів провідну роль. Звісно, я не міг тоді навіть уявити, що Тіль на концерті в Берліні 1998 року поставив його раком і імітував акт гейського злягання.


Добряче наслухавшись Раммштайна, я уявляв як вони приїжджають до мене в село. Це мало бути так: ось пройшла череда, на трасі ще лежать теплі озерця коров’ячої присутності, біля дворів люди здають молоко, а я йду в школу. Аж раптом на трасі з’являються кілька джипів, звісно чорних і тонованих (мабуть, вплив серіалу «Бригада»), які стрімко в’їжджають у село, лякаючи курей і бабусь. Перший джип зупиняється біля мене і з нього виходить Тіль або Крістіан-клавішник, котрі чистою німецькою мовою питають мене: «Ест іст я?». Я киваю головою «Я, я». «Вундербар, — чую я, — геєн з нами». І я сідаю в джип, люди з молоком падають без свідомості, ми летимо селом і всі знають, що то я їду з Рамами в райцентр п*здити власника музичного магазинчика, щоб той більше не привозив шансон.


В іншому варіанті я сам був учасником гурту. Якось рраз! і я замінював котрогось із учасників і ніхто не помічав різниці. Я або вибльовував пекельно-маршовий вокал, або відміряв гітарою чіткий ритм, або малював хитрі пасажі на синтезаторі, або гатив на ударній установці зрозумілі удари, або робив все це разом і водночас. Отака була група Раммштайн з однакових учасників мене. Звісно, ми виступали в школі, в залі, який ледве вміщував різноманітні ранки та дні осені, але ми виступали і школа розросталась і лускала, натомість поставала велетенська сцена, з купою прожекторів, колонок, підсилювачів, лазерів, отакий собі самогонівський Рок Ам Рінг.


Минуло досить багато часу. Зараз не користуюсь касетами, групу Раммштайн слухаю рідко, бо перейшов на складнішу і важчу музику. Проте ті касети досі зберігаю і розумію, що вони тоді заклали основу мого світогляду, сприяли тому, що я займаюсь творчістю, бо творчість, як і рок, — протест і справжнє, не-пластикове життя, яке робить нас Людьми, а не автоматонами, що жруть і купують нові гаджети, Людьми, котрі думають, мріють, одним словом живуть.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
12.11.2013 Проза / Есе
Пам`ятник невідомому Пушкіну
15.07.2014 Проза / Есе
Мій перший комп
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
16.11.2016 © оксамит / Мініатюра
Les matinées d`hiver
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Есе Про дитинство
28.11.2015 © Вадим Фішер
Коли все, що в тебе залишається - це дорога...
10.06.2014
Раммштайн у Самогонівці
04.02.2013 © Анна Порядинська
Кольорові спогади з виставки
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 140  Коментарів: 6
Тематика: Проза, есе, життя одноманітніє, слухати музику, касети, альбом, музичні смаки, гітарист, Раммштайн, творчість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.03.2016 06:49  Ліна Кутарба для © ... 

Теж у шкільні роки страшенно захоплювалася піснями Рамштайна. Слухала їх цілодобово. Щоправда, полювати за касетами не було потреби, переходили у спадок від троюрідної сестри, як і іграшки з кіндерів. Наступним етапом стала Лакрімоза (глибина текстів зачаровує). Зараз слухаю Рамшайн рідко та дозовано. Та що мене здивувало, зовсім нещадавно натрапила на пісню, яку раніше не чула Ein Lied, і це змусило по-новому подивитися на їх творчість. Дуже чуттєво.

 15.06.2014 17:56  Деркач Олександр для © ... 

Сподобалось) інші кумири, інші спогади але співзвучно) 

 10.06.2014 19:57  Тадм для © ... 

цікаво :) 

 10.06.2014 18:54  Суворий для © ... 

Соцреалізм... Вірю кожному слову...

 10.06.2014 13:47  Олександр Новіков для © ... 

Даа =) плюс 

 10.06.2014 12:10  Володимир Пірнач для © ... 

Клас.
І я там побував, перші касети це зекономлені гроші (колосальна на той час сума 2,5 за піратську копію).
Досі полиця заставлена касетами.. досі чекають, навіть не дивлячись на те, що касетник вже давно мовчить..
Плюсую. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
03.12.2011 © Т.Белімова
20.01.2011 © Михайло Трайста
24.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди