Крила ламали
з рубрики / циклу «Про долю»
З сонцем вставала,
Мов рання пташка,
Пісень співала,
Хоч доля важка.
Встигала всюди,
Завзята, щира,
Сміялись люди,
Вона раділа.
Сонечко світить,
Сміються зорі,
Собі не зрадить,
Вдячна для долі.
За щиру душу,
Що тут казати,
Трясуть, як грушу,
Все ж не зламати.
Люди бувають,
Хижі, жорстокі,
Долі ламають,
Втрачають спокій.
Вона терпіла,
Крила ламали,
Була ще сила,
Все ж не вгавали.
Одне зламали,
Нехай їм грець,
Серце кремсали,
Ще не кінець.
З одним крилом,
Навчилась жити,
Підлістю, злом,
Її не вбити.
м. Славута,
