Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.06.2014 13:39Роман
 
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ

Глава 1, Том1

ЗНАЙОМСТВО

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 13.06.2014 / 23870

Колись Микола, Олександр та Сергій навчалися в одній школі. Сиділи за одним столом в одинадцятому класі, потім вони вчилися у київському Міжнародному науково-технічному університеті.

А потім успішно закінчили навчання в аспірантурі цього ж університета. Микола та Олександр навчалися на математичному факультеті, а Сергій – на технічному.

Потисли один одному руки в актовому залі коли отримували дипломи. Олександр та Микола отримали дипломи доктора математичних наук, а Сергій – доктора технічних наук. Домовилися, що поїдуть за місто – у сосновий ліс за опеньками.

Наступного дня зустрілися на приміській автостанції і стали в чергу за квитками. Помітили в черзі чимало симпатичних дівчат. А коли сідали в автобус то Олександру та Сергію запала в око одна дівчина. В автобусі познайомитися їм не вдалося. Нарешті зупинилися біля лісу і грибники, запам’ятавши розклад руху транспорту у зворотному напрямку хутко вийшли на лісові стежини. Микола, шукаючи опеньки ішов і слухав, як Олександр та Сергій розмовляли про ту карооку незнайомку, з якою так несподівано зустрілися біля каси, слухав аж поки не натрапив на грибне місце. А потім вони так захопилися пошуками грибів, що розбрелися у різні боки.

У Олександра вже був майже повен кошик опеньків. Він розвернувся, щоб іти до автобуса і помітив ліворуч ту карооку незнайомку з автобуса, яка привернула їхню увагу. Дівчина наближалася до нього. Побачивши Олександра, вона поставила свій кошик так, ніби в неї заболіла рука. Кошик був повен грибів.

– Добрий день, красуне! Вам допомогти? – ласкаво усміхаючись, запитав Олександр. – Покажіть, яких ви назбирали. Він підійшов і, оцінюючи, глянув на її кошик. Там лежали тільки маслюки.

– У вас більше! – сказав Олександр, підвівши на дівчину здивовані очі. – А де ж ростуть отакі?

– Місця треба знати. Гриби люблять ховатися, – жартуючи відповіла вона і, підвівши очі, зустрілася з його загадковим поглядом. Цей ніжний і блискавичний погляд підняв їй настрій і, залетівши в душу, розбудив почуття цікавості.

– Будемо знайомі. Мене звати Олександром, – промовив хлопець і, подавши їй руку, став блукати у заворожливих чарах її карих очей.

– А мене – Сніжана, – сказала дівчина і ледь не втонула у заводі його голубих очей. Вони стояли, не відриваючи рук через які бігли у їх душі магнітні хвилі почуття дивилися одне одному в очі і відчували як наповнюється тіло цим чаруючим почуттям.

– Сніжано, часто їздиш по опеньки? – запитав Олександр, перейшовши непомітно для себе на ти.

– Ні. За навчанням не було коли, – посміхнулася кароока.

– А де вчишся?

– Чотири року тому закінчила наш Національний університет «Києво-Могилянської академії». Факультет інформатики. А нині, в цьому ж університеті – захистила дисертацію на докторську ступінь. За фахом інженер-програміст, – повідомила вона.

– А я в цьому році теж захистив дисертацію на докторську ступінь. За фахом – інженер-математик, – сказав Олександр.

– А що думаєш далі робити? – запитала Сніжана.

– Думаю вчитись у Медичному інституті Української асоціації народної медицини, – відповів він. – Хочу бути ще й цілителем, – сказав Олександр. – А ти?

– Теж вибрала цей інститут, – сказала вона.

– От і добре. Матимемо нагоду бачитись. Пропоную завтра сходити на пляж. Поговоримо, помріємо.

– Давай краще обміняємося номерами телефонів, – жваво промовила Сніжана. – А завтра побачимо, що нам робити.

Завівши номера в пам`ять мобільних телефонів, вийшли на просіку ліса, яка виводила до автобусної зупинки. Олександр глянув на годинник. До відправлення автобуса залишалося сімнадцять хвилин.

– О, у нас ще є час! Давай не будемо його підганяти, – зауважив хлопець. –. Бач, як тут гарно. Блакитне небо над головою. Сосни своїми зеленими кронами, мов корінням, вросли в його заворожливу голубизну. Не жарко, бо по просіці віє вітерець, несе прохолоду. Лісова мелодія окутує нас шелестом листя та глухими ударами лісового санітара – дятла, – із захопленням говорив Олександр. – Лісові пахощі наповнюють повітря. Сніжано, розкажи мені краще, що-небудь таке святкове – про нашу планету, землю багату такими лісами та квітами, – попрохав він.

– Хочеш святкове? – запитала Сніжана. – Тоді слухай цей вірш – запропонувала Сніжана і стала читати:

ПРОЛІСКИ

На Восьме березня, 

Щоб не пом’яти, 

Збираю проліски

На ніжне свято.

Вони з-під снігу –

Як очі неба…

Тендітні проліски

Везу до тебе.

Чуття високі

Я не розтрушу...

Нехай ці квіти

Зігріють душу!


– Спасибі, – сказав Олександр. – Це ти заздалегідь мені нагадуєш, щоб подарував на це свято квіти – лісові проліски, – усміхаючись пожартував він. – А про любов та кохання в тебе є ще вірш? – запитав Олександр.

– Є ось такий, – і стала читати:

ГІМН ЛЮБОВІ

Співає душа солов’їна любов’ю –

У серці пульсує мелодія лунко, –

З любов’ю по тілу розноситься кров’ю –

Скріпляє мої почуття поцілунком!

Любові мелодію серце нам пише –

Крізь очі вона проникає ув очі!

І, ніби в колисці, кохання колише –

Солодкі уяви хлоп’ячі й дівочі.

Душа переводить мелодію в слово...

Мов пульс, оживає мелодія в слові.

В обіймах воно трансформується знову –

Цілунок, – озвучує гімном любові!


– А про нас можеш експромтом написати? – запитав Олександр.

– Можна б спробувати... Дай трохи зосередитись...

Вона на хвилину замовкла. Глянула у високе небо, потім перевела погляд на височенні дерева... Нарешті промовила:

– Ну от, здається, щось вийшло. Послухай:


У ГАЮ ПОЧУТТІВ

В наш гай почуттів ми зайшли лісосмугою втіхи –

Плодами кохання ми радуєм гілля любові, 

Яке підпирають надійно довірливі віхи, 

Із гілля йде киснем в серця весно діюча повінь

І мрії наповнює теплим озоном довіри...

Немає, крім нас, на Землі щасливішої пари!

Спілкуємось завжди на звуках душевної ліри, 

Бо в нашім гаю почуттів соловейкові чари!


Олександр від здивування ледь не втратив дар мови.

– Спасибі тобі, Сніжано, за такі теплі та милі вірші! Ти полонила моє серце і зачарувала мою душу. Ти, напевне, вже давно пишеш вірші? – запитав він.

– Так. Це моє хобі. Стала писати ще в школі. Ще тоді вірші почали друкувати в газетах. Нині маю декілька поетичних збірок, член Національної спілки письменників України.

– Вже час поспішати на автобус, – зауважив Олександр і, глянувши на годинник взяв кошик Сніжани, і вони, прискоривши ходу пішли по просіці.

Автобуса ще не було. Сергій стояв між дівчат, як будяк у квітнику, і щось розповідав. А коли побачив Сашка з тією незнайомою дівчиною, то пішов їм назустріч.

– Знайомся, Сніжано, – сказав Олександр. – Це мій друг – Сергій.

– А ось і автобус, – сказала Сніжана і взяла Олександра під руку.

– Всі зібралися? – запитав водій. – Сідайте, будемо їхати.

В автобусі почали говорити – ділилися своїми враженнями та результатами тихого «полювання». Грибів у кошиках було достатньо. І затихли молоді люди тільки тоді, коли їх повідомив водій: «Шановні пасажири, Виходимо! Приїхали».

Сергій вийшов з автобуса першим, подав Сніжані руку, допоміг зійти. За ними вийшов Олександр та Микола.

– Вибачаюся, але я поспішаю, – сказав Сергій і, потиснувши руку другові, швидко пішов із Миколою на трамвайну зупинку.

Олександр та Сніжана взяли по морозиву і всілися за столики. Дивовижний десерт наче стримував їхні гарячі почуття. Вони насолоджувались одне одним у спілкуванні. Не хотілося йти додому. Олександр приніс ще дві порції. Напевне, морозиво стало повільно охолоджувати їхні голови, переповнені враженнями. Молоді люди, доївши морозиво, тепло попрощалися. Олександр посадив Сніжану на маршрутне таксі, а сам поїхав додому трамваєм.

24.03 – 26.03. 2013.



м. Дніпропетровськ 29.06 30.06.2013 р.
13.06.2014 Проза / Роман
На грані живого й мертвого (Глава 2-4) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 13.06.2014 Проза / Оповідання
Сільський вчитель / Оповідання | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
25.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 21)
24.05.2018 © Панченко Вадим / Роман
Бог Індерону
24.05.2018 © Панченко Вадим / Роман
Бог Індерону
24.05.2018 © Панченко Вадим / Роман
Бог Індерону
24.05.2018 © Панченко Вадим / Роман
Бог Індерону
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
14.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 3, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 147  Коментарів: 4
Тематика: Проза, роман, аспірант, доктора технічних наук, гриб, знайомство, опеньки, інститут, поет, кошик
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.09.2014 10:43  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Шаовний,Олександре Миколайовичу, дякую за відгук і вибачаюся що так пізно. І якщо Ви прочитаєте весь твір, і скажете про своє враження я буду Вам дуже вдячний . З повагою.

 13.06.2014 22:39  Панін Олександр Мико... для © ... 

Початок - чудовий. 

 13.06.2014 13:52  © ... для Суворий 

В наш час 

 13.06.2014 13:40  Суворий для © ... 

В якому часі чи роках відбуваються події? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +20
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +31
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +27
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
14.09.2012 © Микола Щасливий
20.01.2011 © Михайло Трайста
13.06.2012 © Пантелеймон Куліш
17.02.2015 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди