Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.06.2014 18:26Роман
 
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 2, Том1

НА ПЛЯЖІ

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 13.06.2014 / 23876

Олександр почув у слухавці приємний дівочий голос:

– Добрий ранок, Сашко! Це Сніжана. Ти готовий до поїздки на пляж? Ми за тобою заїдемо з моїми друзями: Андріаною та Маргаритою з її кавалером Петром. Називай адресу зустрічі, – радо повідомила Сніжана.

– Хрещатик, будинок чотирнадцять. Стоятиму біля книжкового магазину з другом Миколою, – відповів Олександр.

– Чекайте на нас. Виїжджаємо з автостоянки, що по вулиці Коцюбинського через п`ятнадцять хвилин, – сказала Сніжана.

Андріана, Сніжана з Маргаритою та її кавалером Петром вийшли із продовольчого магазина і попрямували на автостоянку. Дівчата поклали речі в багажник, і автомобіль рушив. На проспекті Кірова потрапили у невеликий затор. Сніжана стала переживати: «Олександр, мабуть, хвилюється з приводу затримки».

Нарешті череда машин стала рухатися, набираючи швидкість. Невдовзі Петро повернув на Хрещатик, зупинився біля книжкового магазина.

– Олександр, сідайте! – гукнула Сніжана, відкривши дверцята машини.

– Знайомитися будемо на пляжі, – сказав Петро, кладучи сумку Олександра в багажник.

– Петро, ти нас повезеш туди, де ми були раніше? – запитала Маргарита.

– Так. У сосновий гай, – кивнув Петро головою.

Їхали мовчки. Сніжані кортіло якомога скоріше познайомити Сашка з друзями – випускниками по школі, які вже встигли закінчити інститут журналістики Київського національного університета імені Тараса Шевченка і стали членами творчих спілок – письменників і журналістів.

Сніжана та Олександр сиділи на задньому сидінні і розглядали один одного. Сніжані здавалося, що вона вже десь його бачила. Вона пригадала одно схоже обличчя і з нетерпінням наважилася запитати.

– Скажи, Олександр, а ти рік тому коли вчився у київському Міжнародному науково-технічному університеті виступав на студентському Симпозіумі, який проводив ваш інститут на тему: «Таємниця силуетів: павука павича і дикобраза, залишених прибульцями на Землі і на Марсі»?

– Виступав, а що? – здивовано запитав він.

– Я думаю… Чи був ти чи не ти? – я тоді підтримала твою ідею про спільну інформацію закладену на Землі в силуетах павука, павича і дикобраза.

– Так це була ти! Зрадів Олександр, – і ніжно, обнявши, поцілував у щічку.

Дорога до річки ішла через село, а далі – через сосновий ліс. Не доїхавши до річки, Петро поставив машину на галявині, яка виходила до річки, і вони підійшли до її похилого берега, зарослого травою.

– Ну, що, друзі, подобається це місце? – запитав Петро і простягнув руку голубоокому з рудим чубом Олександру. – А тепер будемо знайомитися – Петро, – усміхнувшись додав він.

– Мене звати Олександр, а це – Микола.

– Це – Андріана, а я – Маргарита, а це – Сніжана. Ти вже чув, , – повідомила Олександра наречена Петра, – і молоді жінки подали їм руку.

– Дуже приємно, – сказали Олександр та Микола і поцілували їх руку.

Сніжана, що мала фігуру балерини, та атлетично скроєний Олександр, та високого роста чорноокий Микола з голубоокою стрункою Андріаною, притулившись одне до одного мрійливо дивився на протилежний берег річки, де зібралися пляжники, переважно мешканці села. Петро – середнього росту, широкоплечий, худорлявий, голубоокий блондин. Темні окуляри сиділи на його рудому кучерявім волоссі. Він став розповідати про те село, яке сховалося за пагорбом. Маргарита – трішки нижча за нього, струнка, симпатична кароока брюнетка в окулярах, які дуже пасували їй, обнявши Петра за талію розповіла, яке в тому селі смачне молоко. По вихідних, коли багато пляжників, те молоко привозять на продаж і на цей берег.

Оглянувши обидва береги, повернулися на галявину. Петро витяг із багажника сумку Олександра та сої надувні матраци. Олександр дістав із сумки свій і Миколи матрац, і вони стали їх накачувати. Андріана, Маргарита та Сніжана простелили під кущем лісового горіха скатертину і стали її сервірувати. Поставили целулоїдні блюдечка і чашки. Потім наробили бутербродів і погукали хлопців снідати.

Петро відрізав кут пакета, налив молока у чашечки. Снідали, стоячи.

– Який ми розробимо пляжний сценарій? – запитала Сніжана. – Купатися будемо по десть хвилин через кожні п`ятнадцять хвилин загара, – запропонувала вона. – Чи хто як захоче?

– Все залежатиме від води. А годинник? Невже купатимешся у годиннику? – пожартувала Маргарита.

– Треба загартовуватися, – відстоювала свою пропозицію Сніжана. – А годинник у мене водо непроникливий.

– А ви жеребки потягніть, – сказав, усміхнувшись, Олександр.

– Давайте краще проголосуємо, – іронічно запропонував Петро. – А як на мене, то воно покаже, – додав він і, взявши матрац, пішов до річки. – Я вас чекатиму на березі.

Прибравши зі скатертини Олександр та дівчата взяли матраци і пішли на річку.

Петро стояв на похилому березі. Чекав, поки підійдуть його друзі.

– А тепер – беремося за руки і ми будемо ланцюжком опускатися до води, – запропонував Петро.

Вони зайшли у повільну течію. Спочатку було мілко – трохи вище пояса. Дно – піскове. За декілька метрів дно опускалося, і вже було з головою. Маргарита та Петро пливли на одному матраці, Сніжана та Олександр пливли на другому, а Микола та Андріана – на своїх. Потім зсунулися у воду, тримаючись за матраци. Вода була приємна і тепла, як парне молоко. Вони випливли на мілину і стали загорати на матрацах. Сонце все сильніше припікало і вигнало молодих людей на берег. Вони обсохли і пішли на галявину. Там на них чекав надувний диван, розташований під лапатою кроною високого дуба, який стояв, мов парубок, посеред галявини і щось шепотів своїм листям струнким та колючим сусідкам – соснам. Вони влаштувалися на дивані, і зав’язалася досить курйозна розмова.

– Що думають робити далі наші русалки Сніжана, Андріана та Маргарита? А ти, Петро, будеш вчитися чи працювати? – запитав Олександр.

– Я думаю вчитися ще на лікаря – в Медичному інституті Української асоціації народної медицини. Хотілося б, як журналісту, фахово спеціалізуватись на лікувальних справах, – сказав Петро.

– А я з Миколою мріємо стати доктором медичних наук, – сказав Олександр. – Теж навчатимемось у цьому інституті.

– Ми з Маргаритою та Андріаною також мріємо там вчитися, – повідомила Сніжана.

– А як поезія? На неї не впливатиме медицина? – запитав, жартуючи, Петро. – Зібралися тут самі поети. Хоч і собі – сідай та пиши вірші.

– Поезія – це той світ, поза яким я була б не я, – зізналася Сніжана.

– Почитай, – попросила Маргарита.

– Слухайте... До речі, про медицину, – сказала Сніжана і стала читати:

ЛІКАР ЗА ВИКЛИКОМ

Вона з’явилася на виклик:

– Тепер будь ласка роздягніться…

Холодна трубка? Ще не звикли!

Вдихайте глибше. Поверніться...

І де ж це ви так застудились?!

– Було це дуже романтично:

Ми, як мисливці, натрудились…

Навколо нас краса антична.

А наш ведмідь під сніжним тином –

Це гребля ГЕС, їй в хуртовині

Упнулись електроди в спину, –

Немов свічки хтось перекинув.

– Так ви романтикою грілись?!

– Мої ви ліки відгадали, 

Але діагноз би хотілось?!

– У мене ви влюбились здавна!


– А ти, Маргарито, маєш, що прочитати? – запитав Олександр.

– Залюбки це зроблю і теж не таку тематику. Прошу вибачення, якщо забуду якийсь рядок.

І вона, трохи хвилюючись, прочитала власний вірш:

ЛІКИ

Провідав мене в лікарні

Мій колега по зміні, 

Казав: «Справи токарні

Йдуть на відмінно.

І хлопці наші

«Набили» добрих рекордів…»

Я цехом іду – неначе

Вітаю їх гордих

І, ніби хмарини з вікон, –

Хлопці в білих халатах

Приносять, мов діючі ліки, 

Добрі слова в палату!


– Ще прочитай, будь ласка, – попрохав Олександр.

– Із задоволенням, – посміхнулася Маргарита і стала читати:

ІСПИТИ

Перед операцією, немов перед іспитом, 

На грайливе «ні пуху» посилають «до біса!»

В світлім коридорі – тихо, іде операція…

За дверима, в другому життєноснім октанті, 

Пацієнти складають життєбажаний іспит

І життєдайний – хірурги витримують…

Приймає іспити кровомовний лиш скальпель:

Невідступно – і тільки! В тихім коридорі – тихо.

Кінець операції… Оголосили оцінку:

Людина – буде жити!


Петро перевів погляд на Сніжану. Дівчина зрозуміла все без слів і продовжила поетичну естафету:


НІЧНИЙ ЛІКАР

Нас вечір стрічав, а Ранкова Зоря проводжала.

Заснула, втомившись, ти в мене на грудях аж вранці, 

Проснувшись, з цілунком моїм ти в обіймах лежала.

Сіяли серця, як світанок, в душевному танці!

Коли ж у ранковій воді омивала нас річка:

Там Місяць, як лікар нічний, нас обстежив із неба –

Поставив діагноз: «Хвороба, – сказав він, – в них вічна –

Кохання. І їх лікувати немає потреби!».


– Сніжана, а тепер, будь ласка, вірш про любов та поїдемо додому – будемо готуватися до екзаменів, – попросив Петро. 

Сніжана стала читати вірш:

РОЗУМ, ДУША І ЛЮБОВ

Живуть три матерії: розум душа і любов

У мозку – в його лиш резервній частині, 

З якої лунає, мов сполах, вічності зов –

Він в душах любов висіває, мов зерна!

Любов у житті довголіття людині дає, 

Палким почуттям наділяє людину –

Їй все віддає, що у неї самої ще є –

Хорошу і світлу любовну годину!

На атомнім рівні утрьох об’єднались вони –

Тихенько собі у космічному вирі живуть!

І теж володіють магнітом й тяжінням земним.

Ніхто їх не бачив, та мають матерії путь!

Як двоє стрічаються й в них протилежний заряд, 

То їх почуття і душа не сприймають любов, 

Якщо ж в них тотожні заряди, то любовний їх взгляд –

Магнітом у них притягається тіло і кров!

Зробили недавно лиш вчені таке відкриття –

Отаке в них у трьох у Вселеній існує життя!


– От тепер я впевнений, – сказав Олександр, що ми всі разом витримаємо іспити, щоб бути фахівцями живого, а не тільки неживого – техніки.

– Давайте поклянемося, що обов’язково станемо цілителями, – запропонував, усміхаючись, Петро.

Плечистий дуб, що стояв на галявині, ніби парубок, та стрункі сосни – солісти лісу – були свідками їхньої розмови, в якій звучала майже клятва з уст Гіппократа, яка їхніми словесними звуками доповнювала лісову мелодію.

27.03. – 29.03.2013.

м.Дніпропетровськ 03.07. – 06.07.2013 р.
14.06.2014 Проза / Роман
На грані живого й мертвого (Глава 5-7) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 13.06.2014 Проза / Роман
На грані живого й мертвого (Глава 1) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Нарис
Квиток
21.04.2018 © Костенюк / П`єса
Мігель де Сервантес (переклад)
20.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Оповідання
Дарчина зграя
20.04.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович / Оповідання
Дарчина зграя
19.04.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Усе минає
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 2, Том1)
23.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 4, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 107  Коментарів: 2
Тематика: Проза, роман, університет, кароока брюнетка, засмагати, поет, екзамен, міжпланетна любов, кохання, нейрон
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.09.2014 11:28  © ... для Суворий 

Дуже вдячний і прошу Вас вибачити за не своєчасну подяку. Мене тільки навчив син заходити в Інтернет і то я багато чого ще не вмію. 

 13.06.2014 18:30  Суворий для © ... 

Цікаво. Сага про науковців... Я думав про це перестали писати на початку 80-х. Правильні тексти про правильних людей давно не в тренді. Всі захоплюються "смоктунцями крові" та перелопачують відтінки сірого... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +23
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +16
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +16
17.03.2018 © роман-мтт
Кіберпанк попереджає: не зловживайте технологіями +24
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
25.04.2013 © Тетяна Чорновіл
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди