Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.06.2014 12:40Казка
 
00000
Без обмежень
© Андрей Осацкий

Нові пригоди Бобо

Пригоди коника Бобо

Андрей Осацкий
Опубліковано 19.06.2014 / 23966

Коник Бобо прокинувся дуже рано, коли сонечко тільки-но з’явилось на небосхилі та попрощалось з місяцем та зірочками. Починався новий літній день, який обіцяв нові цікаві пригоди. Лісова галявина повільно почала наповнятися сонячним світлом, але її маленькі мешканці не квапилися вставати – вхід до мурашника був ще закритий, метелики спокійно спали на квітках, бджолиний вулик теж стояв самотній.

Спочатку Бобо вмився ранковою росою, що зібралась на листочках та сяяла на сонці. Потім він почав робити вправи ранкової зарядки – присідав, стрибав на високі кущі смородини та піднімав важкі ягідки малини.

Після сніданку захотів Бобо гратися. Але друзів навколо не було, тому він вирішив відправиться в мандри на інший кінець лісу. Коник побачив великий лист, що літав в повітрі. Його зірвав вітер з гілки могутнього дуба та грався з ним. Коник застрибнув на лист та полетів разом з вітром назустріч пригодам. Вони проминули блакитну красуню річку, на березі якої стояли довгоногі чаплі, які дуже здивувались коли побачили коника. Бобо посміхнувся їм, махнув лапкою та привітався:

- Доброго ранку великоповажні чаплі!

- Бобо, шо ти робиш? Ти же не вмієш літати? – гуртом загомоніли птиці.

Але коник не відповів їм, він летів далі. Вітер підхватів дубовий лист та поніс його від річки до самого лісу, де й залишив, а сам помчав високо у повітря гратися з хмарами. Лист наче літак приземлився на зелену траву між деревами.

Між гілками стрункої берези було розтягнуто величезне павутиння. Бобо помітив його з землі та зачарувався неймовірною красою. Тонесенькі ниті переплітались між собою та утворювали чарівні узори. Конику так сподобалось павутиння, що він не витримав та застрибнув на нього. Ниті павутиння натягнулись та спружинили так, що підкинули коника дуже високо.

Бобо це сподобалось бо він ще ніколи так високо не стрибав.

- Ого-го, як я вмію! – радісно закричав коник та став ще сильніше стрибати.

- Що ти робиш! – зненацька з’явилась величезна павучиха, - Зараз я тебе спіймаю та з’їм.

Бобо не злякався злодійки та підстрибнув ще вище. Ненажера сподівалась спіймати коника тому теж почала стрибати на павутинні. Але воно не витримало їх двох та порвалося. Коник заскочив на березову гілку, а люта павучиха впала на землю та забилась.

Коник не став чекати коли злодійка опам`ятається та пострибав до інших дерев подалі від неї.

В лісу було дуже галасно: цвірінькали птиці, шелестіла листва, шуміли дикі звірі.

Під сосною коник Бобо зустрів крихітного горобця

- Як ти тут опинився? – спитав він.

- Хотів політати та випав з гнізда, - поскаржився малюк.

- Де твої тато та мама?

- Вони полетіли шукати їжу мені і моїм братам, - відповів горобчик.

- Не переживай, я тобі допоможу, - пообіцяв коник и подивився наверх.

Високо на дереві він побачив гніздо. Але як туди повернути малюка?

- Зачекай мене, зараз повернусь, - сказав коник Бобо і пострибав.

Через деякий час він повернувся та приніс нитку з павутини, що порвалась на березі. Коник обв`язав ниткою горобчика та сказав:

- Заразом я піднімуся до твоїх братів та мі разом тобі допоможемо.

Він узяв вільний кінець нитки та пострибав уверх на дерево. В гнізді його зустріли ще двоє горобців. Вони сумували за малюком та думали що він пропав.

- Не сумуйте! – сказав Бобо, - Давайте разом потягнемо нитку та піднімемо вашого брата.

- Добре, - відповіли горобчики та почали тягнути нитку павутини. Через декілька хвилин всі горобці були разом у гнізді.

- Дякуємо тобі конику, - подякували вони.

Бобо посміхнувся друзям та відповів:

- Коли підростете прилітайте до нас на лісову галявину у гості. Я вас смачною малиною пригощу. До побачення.

- До побачення, - разом відповіли горобчики.

Коник зірвав маленький листик та сплигнув з ним у низ. Він розкрив його та керував ним, як парашутом та повільно спланував на землю.

Внизу коник Бобо зіткнувся з жуком-рогачем, який збив його з ніг.

- Ой, біда трапилась! Йде на нас сарана! – заголосив жук.

- Звідки ти знаєш? – спитав коник.

- Я бачив їх на тій стороні лісу. Що робити я не знаю. Треба рятуватись!

- Жук, ти такий великий, але боягуз! Перестань панікувати! Бери мене в лапи і полетіли, покажеш де сарана.

Жук-рогач побоявся сперечатись зі сміливим Бобо і тому послухався його. Він розправив потужні крила, міцно взяв коника у лапи та полетів з ним до зграї сарани.

Жук швидко доставив коника до того міста де він бачив загарбників.

Бобо дуже добре знав галявину за дальнім лісом - тут мешкали його друзі – червоні мурахи. Але зараз колись квітучу та чудову галявину було неможливо впізнати – вся зелена трава була з’їдена, кущі обгризені, усюди валялося коріння та гілки. Затишне місце перетворилось на пустелю. Замість трави була велика кількість сарани, які все знищили та відпочивали, не звертаючи уваги на коника.

- Вітаю тебе, молодший брате! Як справи? Ніхто тебе не ображає? – поцікавився величезний ватажок сарана.

- Та все гаразд, - відповів коник.

- Ні брате, я бачу тобі потрібна наша допомога. Зараз наше дружне військо відпочине, а після обіду зустрічайте нас у гості. Ми якраз на вечерю до вас й встигнемо, - сказав ватажок та засміявся.

- Нам не потрібна ваша допомога. Ви знищите наш дім, нашу землю, - сказав Бобо хитрунові.

- Конику, ми сильна зграя. Ви нам не зможете нічого зробити. Ми непереможні. Тікай звідси доки я не розсердився. Йди додому та чекай нас на вечерю, - пригрозив ватажок та боляче відштовхнув коника.

Бобо не злякався сарани, але треба було попередити друзів про страшну загрозу. Він повернувся до жука-рогача та вони разом полетіли до рідної галявини.

- Друзі! – голосно закричав Бобо, коли був вдома, - До нас прямують ненажерливі сарани. Вони знищать нашу галявину, з’їдять нашу їжу, наші квіти та кущі. Нам потрібно захищатись!

Всі маленькі мешканці лісної галявини почули його та обступили.

- Шо нам робити? – запитали мурахи.

- Ми будемо боротися з сараною, - голосно закричали метелики та бабки.

- Це наш дім. Ми не дамо його знищити, - обурились павуки.

- Добре, - відповів коник Бобо, - Час минає. Потрібно організувати оборону. Ми дамо відсіч ворогу.

Всі мешканці галявини від малого до великого почали готуватись до бійки. Павуки натягували павутиння між кущами, щоб сарана не могла плигати між ними. Вони також зробили з павутини та гілок рогатки, щоб стріляти з них по ворогу. Мурахи принесли до рогаток дрібні камінчики, якими можливо було поцілити по сарані.

Метелики та бабки приносили гілля, а гусениці робили з нього барикади. Жуки-пожежники разом бджолами нахиляли квіти до землі та закріпляли їх внизу, щоб потім використовувати як таємну зброю – катапульти. Дощові хробаки почали рити глибокі ями, щоб сарана туди впала та не мала змоги вилізти. Мурахи ці пастки накривали листям, щоб вони були не помітні.

Коник Бобо допомагав друзям, та спостерігав за лісом, звідки повинна була з’явитись сарана.

- Увага! Ворог наближається! - галасно закричав коник, коли побачив велику зграю супротивників, яка сунула з лісу.

Сарани було так багато, що усе небо стало зеленим. Вони летіли прямо на галявину та видавали жахливий шум, від грюкання крил. Ненажери напали на маленьких мешканців галявини, але захисники на не злякалися та почали захищатись. Вони стріляли камінцями з рогаток та катапульт, пов’язували поранених саран павутинням, ловили сарану, що потрапила в пастку.

Сарани було так багато, що маленьким захисникам довелося відступити.

- Ми перемогли! – раділи загарбники.

Сарана оточила мужніх мешканців галявини, але раптово на небі з’явились горобці, які напали на злодіїв. Вони ловили їх та з’їдали. Зграя птахів дуже швидко знищила жахливих ненажер та врятували усіх.

- Дякуємо, - зраділи комахи, коли все закінчилось.

- Перемога! - заголосив коник Бобо, який дуже втомився після бійки.

Один горобець сказав конику:

- Ти врятував мого малюка, коли він випав з гнізда. Тому ми всі разом допомогли вам перемогти цих лютих ненажер.

- Ура, - закричали хоробрі мешканці та стали наводити лад на галявині.

Всі гуртом дуже швидко прибрали залишки жахливої бійки та почали святкувати перемогу.

Затишна лісова галявина знову наповнилась веселим життям її маленьких мешканців.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.06.2014 Проза / Казка
Нічна пригода
22.06.2014 Проза / Оповідання
Записки чёрного археолога (продолжение)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 143  Коментарів:
Тематика: Проза, казка, коник Бобо, літній день, чаплі, павучиха, тато та мама, політати, горобчик, боягуз, бджола, перемога
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди