І більше не існує того світу
І більше не існує того світу,
Де в сукні з квітів плакала весна
Від відчуття кінечності завітів.
І падали на землю сльози-квіти,
Коли гриміла грозами вона.
І більше не гостюють дні-фантоми,
І солодощі час не роздає,
Не наливає чаю в моїм домі.
Фантоми - це трансформери утоми
Від "що було, якби було "ми є"?".
І більше. Та що більше? Досить. Досить.
Не муч словами, віршами не крий!
Я після тебе боса й стоголоса,
Хоча піском крізь пальці - суголосся,
А треба жити, і поріг - старий.
21.06.2014
