Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.06.2014 00:10Новела
Війна 2014 Україна  Трагедія  Для дорослих  Про Батьківщину  Про Україну  Про життя і смерть  
130000
Без обмежень
© іміз

Тересчині ворота

Присвята дорогим землякам, ГЕРОЯМ - тим, хто 19 червня, в бою під Ямполем та Закитним Донецької області загинув - вояки 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького оперативного командування «Північ»
Сухопутних військ Збройних сил України, місце постійної дислокації якої – у місті Яворові Львівської області.
Герої не вмирають...Герої не вмирають!!!
іміз
Опубліковано 23.06.2014 / 24010

– Чи Ти, світе, звар`ював юш начисто? Чи мало було ти крови тогди, у тім житю, колим так рано овдовіла, шем і не жила, шем і не натішиласі тим житьом, не спізнала єго солодкости. Дитєм сама ще була, а юш в подолку колисала, як Союз той глупий воював з йще глупшим фашистом... Ніц нема страшнішого за войну! Йой, Матінко, спаси і сохрани, опікуйся Українов...", – глухо скавулів старечий вистражданий, проте міцний голос, порепаної зморшками жорстокого, до красивої колись жінки, часу... Зморшка на зморшці - засіяні на схудлому обличчі решетом невиправних втрат ще замолоду, коли бомби гуділи немедоносними бджолами над головами змордованих страхом, стражданнями війни... Коли пальця в бомбосховищі дитині сунула смоктати замість порожніх, виморених голодом, грудей. Ще повних вчора ситого жаттєдайного молока...

Нині приїхав післанець з воєнкомату: Остапа, її найсолодшого, найліпшого онука вбито сепаратистами при здійсненні АТО (антитерористичної операції) під Ямполем Донецької області...

– АТО!!! АТООООООООО? То так тепер войну називают? Йой!!! Йой! Матінко...Світе милий... Другу войну за житє не витерплю юш...

92 річна Тереска зі своїми закінченими чотирма клясами при польській гімназії не знаходила слів, які б вихлюпнули всю гіркоту печалі... З її скромним, проте життєво мудрим словниковим запасом, їй ніколи не бракло слів для вияву найголовнішого, чого потребує говорити жінка – слова любові, молитви, жалю, застереження дітям, онукам, тепер вже правнукам, трохи сердитості (пек-пек) для викиду негативу (якщо так можна висловитися про богобоязливу, завше мовчазну сільську жінку)... Оте і все, що їй потрібно було знати при тяжкій щоденній праці, аби висловити справжність буття, неоскверненість душі... Вся красномовність ховалася в її глибокому мовчанні. А зараз – добавилися тяжкі і незрозумілі для її давно беззубого рота слова "терористи", "сепаратисти", "АТО", "неофашизм"... Телевізор донька ще з зими революційної заборонила дивитися...

– Йой, Матінко милосердна...

Тересчина хвіртка щоденно, впродовж десятків років рипала від бажаючих замовити в Терески вишиванку із славнозвісним на всю Україну, неповторним яворівським орнаментом. Від далекої Аргентини, Австралії та Канади до рідного обійстя - уся дорога вишита вузлуватими Тересчиними пальцями яворівським хрестиком. Її вишивку впізнавали на кращих міжнародних етновиставках. Так і прозвали "Тересчина вишиванка". Як кажуть тепер "бренд, впізнаваний стиль, почерк". Президента (того, що вкраїнське вбрання любив) обшивала рідкісними старовинними орнаментами – нікому подібного більше не допасувала... Най знають Тересчину працю, красу на всім світі! Ще небіжка мамця Тересчина вишивала фелони самому Митрополиту Андрею Шептицькому. Родинне. Тереска лише вдосконалила, до ниток вплела неабияку наполегливість й терпіння, а головне - з любові все. З любові... День зачинався з молитви, вечір гас в подяці втомленій. Так доробилась від хвіртки до воріт... Від чотирьох власних клясів до закінчених інститутів своїх дітей... (Як ни я - то діти най зі злиднів вилазять головою, а не мозолястими руками). Від горювання за полеглим на війні чоловіком – до втіхи добрими внуками, правнуками... Ех...Тересчині молитви...Кілько їх вимовлено, вишиваючи, обробляючи гектари колгоспної земленьки. Звідти і та невластива сільським язикатим жінкам небагатослівність, відстороненість... Аскетичність...

"Помяни мене, Боже, по великій милості Твоїй..."

Дочекалася до внуків: усі такі панськуваті, геть не в неї вдалися: освічені, землю не оруть, хвости коровам не крутять, і, дякувати Богу, не пиячать по буфетах. Все знають, їздять по Європах, "програми комп`ютерні для норвежців розробляємо", розказував бабусі Тересці майже незрозумілою для неї мовою наймиліший їй Остапцьо... Марта, друга онука, викладає економічні науки аж у Гарварді... " А чи ще вздрить ту потіху перед смертю?! "Йой - в кого ж таке мудре те дитинча золоте вдалося...? Мартусю, дай Тобі Боже, здоровля, жи наш рід славиш там, за океаном".

Мирославцю, ще єден онука, хірургом став у воєнному госпіталі. У Львові працює. Слава Богу, жи не втікає за той кордон - та ж нашій Україні такі діти мудрі потрібні...Є кого в нас лічити! І до Прилбич близько зі Львова, тішить бабцю бодай приїздом на Паску і Святвечір.

– Казала Ганка Миронова, жи Мирославцю такі операції на серце робит, жи мало хто бересі за такі. Люди за него кажут - то добре... А сам сі нігди не похвалит передо мнов...Нігди...Такий немовний, як і я. Як бим знала, хто мій татуню, то бим оповіла, звідки такі гени моцні й мудрі в нашім роді...Силою чесного і животворного Хреста, Господи, Ісусе Христе, хорони нас від усього злого...

Олексій... Лесько – йше єден онука. Каже донька, жи в якомусь інституті в Америці нові лікарства розробляє. Каже мені "бабцю, таке лікартво зроблю, що люди старіти не будуть довго-довго...Нанотехнології прогресують". Ніц не розумію з того, що ми мовит Олексійцю, але мені юш не довго...Дякувати Богу, при пам`яті, обходжу ще сама себе, не стогну з болячок, п`ю натще серце чисту воду з медом, і не нарікаю на житє... "Царю небесний, утішетилю душе істини...", – важко вдихає повітря і молиться, молиться пошерхлими вустами...

Остапцю, наймолодший, з Норвегії в лютому вернувся – шанують його там... Як їм казала - програми складає для тих компутерів..."Бабцю - я програміст!" Та добре, Остапцю, жи Ти програміст, але женитися юш треба. Тридцятка минула - і ладний який! Найкрасніша дівка зу села би пішла за тебе відразу. Та чом із села? І зі Львова найліпша за Тебе піде... Зі школою найвищою! Бо мудрий мудру шукає. Але Остапцю жартує "Є бабцю з ким шпіліндрикатися - нема з ким женитися"... Йой! Який мій Остапцю файний... Наймиліший мені... Найсолодший!

Не планував приїхати, наймиліший Тересці, Остап – але як тільки прилетів з тієї далекої Норвегії, одразу до Києва, на Майдан – у Львівську сотню вступив, ту, котру на Інститутській снайпери розстріляли, ту, яка першою пішла під символічну Львівську браму біля Жовтневого палацу під кулі. Ту, яка стала небесними галицькими ангелами, поповнивши ряди Небесної сотні.

Живим!!! Лишився живим! Тільки після всіх похоронів побратимів аж чорним вернувся додому... Постарів за місяць, мов "вуйко зроблений коло коней"... Волосся молоком забіліло за три нещасних дні лютневих...

– Остапцю-Остапцю!

– Бабцю! Бог і Україна понад усе!!!

Премилосердний Боже! Твоїй всемогутній опіці я вручаю свій дім, родину й усе, що маю і чим володію. Благослови, Боже... – шепотіла молитву Тереска.

Не поїхав в ту Норвегію чомусь більше! На свою державу буде працювати. Вірив! Вже й документи почав оформляти в податковій. Приватним підприємцем стане, в себе вдома. Хвалився – жодної копієчки "взятки" не дав! Принципово! І іншим покаже, як слід господарувати чесно на своїй землі. Приміщення знайшов під офіс – коло самої Ратуші дали відважному майданівцю, активісту, розумнику, прийдешній надії. Нова генерація інтелектуалів України. Набирав команду – хлопці з Києва і з Європи на його заклик додому почали вертатись – невже на себе запрацюємо? Невже корумповану нечисть гнилу вигнали з хати? Не на австрійся, англійця, норвежця, як вчора, гаруватимемо. На себе! На благо України! Якраз час! Коли, як не зараз??? І це не пафос – це порив душі! Скільки ідей! Наснаги! Енергії!

А схід стогне від куль... Це ж наша єдина земля! Пішов у воєнкомат. Стояв у черзі кілька годин – записали нарешті. Десять автобусів з молодими сміливими, найкращими хлопцями виїхало із Яворівського полігону. Матері на асфальт лягали, бойкотували, дорогу перегороджували собою, не впускали незахищених нічим дітей на це АТО... Без жодного бронежилиту...Знали, що їдуть на справжню жорстоку війну з бандитами, без жодних правил...Сини жаліли матерів, але рвалися вперед. Вистрибували з автобусів і лісами втікали з Яворівщини, а там вже автобуси їх доганяли і везли під Донецьк... Несвідомих українців рятувати їхали "бандерівці-людожери"...

Молилася Тереска кожен день, аж висохла геть, як хабинка. Червень чорними нитками вишивався на полотні України в її втомленій голові. Згорбилася до самої землі – змаліла, менша за свою паличку куструбату зробилася...В церкві коло фани Матінки Божої в крилосі молилася і маліла до росту дитинчати...

"Остапцю...Остапцю...Ти мій найсолодший..."

"Груз 200" прибув з самого ранку, теплого червневого ранку, як тогди, у 41-шім, з-під Ямполя Донецького... Тилько зараз 14-тім... Цифри, як вишивані червоним хрестики, випадково переплутані на полотні. Ще й не розвиднилося добре, а Тереска юш новий день прославляла...

Тересчині ворота навстіж відкриті...Обора така пуста і темна – і машина посеред подвір`я із тим незрозумілим для Терески надписом...Чи зрозумілим?!

– Певно вмерла юш від тих переживань... З тою войною, пся крев! Та ні... – біжать заспані сусіди, і дзвони гупають тривожно прилбицькі, – Йой, Остапцю! Тересчин онука, той що з Норвегії вернувся...

- Господи Боже, візьми свого слугу, раба Божого Остапа, до своєї вічної щасливості, бо він на Твоє милосердя надіється...

22.06.2014
___________
Використано в творі говірку західного регіону України - Яворівщини... Ім`я "Тереса" священники в давнину при хрещенні здебільшого давали дітям, матері яких завитками були...
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.05.2014 Проза / Мініатюра
Шкіц "Жасминові весни"
27.11.2014 Проза / Мініатюра
Святі...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Новела Війна 2014 Україна
27.06.2014 © Тетяна Белімова
Хай буде мир!
23.06.2014
Тересчині ворота
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 13 (13+0+0+0+0)
Переглядів: 149  Коментарів: 24
Тематика: Проза, новела, війна, зморшки, воєнкомат, Донецьк, сепаратист, на війні, діти, Майдан, АТО, бронежилет, милосердя
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.11.2014 23:32  Ганна Іскренко для © ... 

Звісно, кожен, хто живе в Одесі, при бажанні і зрозуміє і відчує мову Західної України. Ну а якщо трапиться вже дуже колоритне слово, то можна і у словник заглянути, в цьому ганьби нема. Я взагалі росла у Бессарабії, серед болгарів, гагаузів і молдаванів, і дівоче прізвище у мене болгарське, але і за таких умов той, хто хоче бути українцем - є ним. Нам всім просто треба стати ближче, більше знати один про одного - і тоді ніхто не купиться на пропагандистські міфи. 

 28.11.2014 14:01  © ... для Ганна Іскренко 

а ще - якщо Одеса відчуває і розуміє говірку Львівщини, хіба це не висока ознака нашої української єдності? Яку навіть нам українцям не треба зайвий раз доводити! 

 28.11.2014 13:58  © ... для Ганна Іскренко 

красно дякую за уважність до цього твору - ця тема далась мені непросто( 

 28.11.2014 00:02  Ганна Іскренко для © ... 

Просто надзвичайний твір. До сліз. 

 02.07.2014 21:59  Наталя для © ... 

Справді майстерно. 

 25.06.2014 22:58  © ... для Сорок Восьмий 

дякую, що відчули і співпережили. Стражденних матерів, на жаль, зараз не злічити...страшна реальність( 

 24.06.2014 15:32  Сорок Восьмий для © ... 

Буденно вражаюче... Живий бабин текст... Проста людина і ціла велика історія, котру вивчають і перебріхують на свій лад, в долі простої Жінки... Стражденної матері... 

 24.06.2014 12:38  © ... для Деркач Олександр 

правда сьогодення лиється гіркими словами. Дякую, п. Олександре. 

 24.06.2014 09:25  Тетяна Белімова для © ... 

Даремно! Багато класиків української літератури послуговувалися діалектами, зокрема, західноукраїнськими. Стефаник, Кобилянська, Маковей, Бурдуляк, а Черемшина писав виключно діалектом.
Чимало й сучасних представників так званого галицького прозового дискурсу теж використовують у своїх творах говірки і окремі діалектизми)))) Так із творів Винничука і Дереша я дізналася багато нових слів)))))) 

 24.06.2014 08:40  Деркач Олександр для © ... 

Не перестаю дивуватися - дуже талановито!! на жаль на таку тему...Царство Небесне загиблим...і молімося за живих і за Україну 

 23.06.2014 12:13  СвітЛана для © ... 

Ірино, новела до глибини душі вражаюча... Пережила не тільки душевно, а й на фізичному рівні. Ну просто бракне слів... дякую.
Світла пам"ять героям!... Упокій їх світлі душі Господи! 

 23.06.2014 12:02  Олена Вишневська для © ... 

Ірочко, вдалося..... 

 23.06.2014 10:42  © ... для Тетяна Чорновіл 

нам невідомо це...дякую 

 23.06.2014 10:30  © ... для Олена Вишневська 

дякую, Оленко! Хотіла зобразити не лише трагедію сьогодення, і страшні втрати найкращих хлопців наших, але і менталітет української селянки - гідної українки. Не знаю, чи вдалося, але я переживала. 

 23.06.2014 10:21  © ... для Тетяна Белімова 

я хвилювалася через вкраплення діалекту, бо не всі його розуміють ...але без нього головна героїня в мене б вийшла пластмасова, несправжня. Дякую, Таню) 

 23.06.2014 09:42  Олена Вишневська для © ... 

Емоції переповнюють........ невимовно.... вражаюче.... доля.... доля? чи таку долю вишивала дітям, онукам звичайна українська жінка?...... і скільки ще пережити нашим людям?

Віна пам`ять загиблим! Боже, вбережи Україну........

 23.06.2014 09:38  Тетяна Чорновіл для © ... 

Дуже сильна новела, народна!
Скільки ще лиха вділено нашому народу?
Сам Бог Святий знає... 

 23.06.2014 08:46  Тетяна Белімова для © ... 

Іринко! Невимовно! Оповідь про просту родину, в яку приходить найстрашніше з усього можливого!
Нема сил коментувати художній бік твого твору! Ти вже вибач!
Дуже сильна за психологічним розкриттям новела! На жаль, наш час породжує страшну реальність таких текстів... 

 23.06.2014 07:59  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую, Ганно! мусимо їх всіх знати, пам`ятати! Дякувати - вони за нас!!! За нас вмирають! 

 23.06.2014 07:58  © ... для Ігор Рубцов 

дякую Вам! МИ УКРАЇНЦІ!!! 

 22.06.2014 23:36  Ігор Рубцов для © ... 

І де пропала ота клепка, якої так не вистачає частині моїх земляків, щоб зрозуміти, що є добро кожному в Україні, від Донецька до Львова. Останні роки тільки сором і більш нічого за своє місто, область. Як не одну біду підсунуть, так іншу. Вже познущалися і своїм президентом з командою "фахівців" украсти. Мало. Із цим тяжко жити. Бо хлопці за мене полягли на моїй невдячній землі, за нас усіх, хто розуміє і не розуміє, що це наша спільна земля і наше спільне гасло: "Україна, або смерть!" 

 22.06.2014 22:54  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Прочитала... наплакалася...тяжко це все усвідомлювати. Написано майстерно!!!
Вічна пам"ть, царство небесне і земля пухом усім загиблим героям!.. 

 22.06.2014 17:44  © ... для Панін Олександр Миколайович 

дякую Вам, пане Олександре...наше спільне на усіх горе!!! 

 22.06.2014 17:36  Панін Олександр Мико... для © ... 

Дуже талановито, сильно, трагічно. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
23.02.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди