Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.06.2014 21:08Роман
Фантастика  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 5, Том1

ВИПУСКНИКИ

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 23.06.2014 / 24025

Микола та Олександр ще з першого курсу стали улюбленцями як студентів так і викладачів. Про їхній науковий хист знали не лише в інституті, а й поза його межами. Кожен з хлопців мав по низці наукових публікацій.

Микола закінчив розробку єдиної наукової теорії поля «фізика ефіру» і надрукував ці матеріали в журналі «Молодий науковець». В цій теорії довів, що свідомість, мислення та мозок людини – це матерії пов’язані одна з одною. Для того, щоб довести це, в основу своїх досліджень поклав теорію ефіру, яка стверджує, що ефір і корпускулярна матерія (хімічні елементи) пов’язані і цим самим атоми і молекули корпускулярної матерії є невід’ємними частинами як клітин живої матерії, так і структурних решіток неживої матерії. Тобто атоми та молекули у кожній матерії є незмінними, а змінюється тільки сама матерія, в залежності від кількості різних атомів та молекул у ній. Мозок – це одна кількість атомів та молекул, свідомість – інша, а мислення – ще одна. Мозок – жива матерія, свідомість – фізична, а мислення – фізико-хімічна матерія. І функціонують вони як одна система, об’єднавши в собі живу і неживу матерії з різною кількістю однакових атомів та молекул.

Коли Микола познайомився із творами авторів теорії ефіру – дійсними членами Міжнародної академії біоенерготехнологій, все стало на свої місця. Фізика ефіру дозволила молодому науковцеві зазирнути по-новому в біологічні процеси, які проходять в живих організмах, та створити єдину теорію поля: «фізика єфіру».

Олександр надрукував у газеті «Фантастична Україна» свій науковий твір «Співіснування живої і неживої матерії». Взяв за аналог звичайного павука і оцінив його самого як біологічну систему, павутиння (пастка для жертви) розглянув як технічну систему, з якої інформація про жертву надходить у його мозок.

На останню лекцію з фізіології, яка закривала навчальний рік, з’явився професор Володимир Никифорович Томенко, декан фізіологічного факультету. Йому було тридцять чотири роки. Чорноокий брюнет середнього росту у світлому костюмі та чорних черевиках. Викладач дав йому слово.

– Шановні студенти! Випускники! – звернувся він до аудиторії, підкреслюючи значимість своїх слів. – Прийшов час, коли кожен із вас здаватиме державний екзамен, щоб потім пройти практичний шлях в інтернатурі і отримати диплом лікаря. Цю урочисту подію ви повинні запам’ятати на все життя і, ставши кваліфікованими спеціалістами, зможете не тільки лікувати, а й продовжити термін життя людини – зробити її невмирущою. І я хочу, щоб з цієї нагоди студентка вашої групи Сніжана Ткаченко, відома поетеса, прочитала вірш. Давайте оплесками її попросимо.

Сніжана під буремні оплески вийшла і стала читати вірш:


МАГИ ЖИТТЯ

О, лікарі, люди у білих халатах!

Ви є інженери процесу живого, 

Який відбувається в світлих палатах, 

В душі, у якій поселилась тривога…

Ви є фахівцями природи живої, 

Що нас клонувала в своїм автоклаві.

Вона – Берегиня, а ви – її воїн!

Їй честь віддаєм. Вас — лишаємо славі, 

Що ставить діагноз суттєво й відверто:

У біосистемі живій, не в технічній, 

На рівні молекул, що мають безсмертя, 

На рівні клітин, генеруючих вічність!

Ви здатні процес розпізнати спочатку, 

Щоб визначить атом, хворобу ведучий, 

Й на нього накласти цілющу печатку, 

Щоб став пацієнт назавжди невмирущим!..

…Надіти халати — сприянню подія!

О, маги Життя, не запляміть халата.

Завжди пам’ятайте: у ваших лиш діях

Звучатиме клятва із уст Гіппократа!


Під такі ж оплески Сніжана сіла на своє місце, а професор, подякувавши дівчині, продовжив свою розмову:

– А тепер хочу розповісти про приємну подію, яка відбулася у стінах нашого інституту. Вчора рада вчених нашого інституту обговорила дві наукових роботи студентів вашої групи: Миколи Опанаснко

та Олександра Світозаренка. Вчені дійшли висновку, що кожна із цих наукових робіт – це вже майже готова докторська дисертація. Залишаються лише формальності: вступити до аспірантури і захистити дисертації на докторський ступінь. Це перша новина для нас, а друга приємна новина – для цих випускників, – продовжував професор. – Колумбійський Інститут в Нью-Йорку запрошує вас обох, молоді люди, на симпозіум, що має назву « Мозок людини – фіксатор свідомості». Поїздка за рахунок нашого інституту. Так вирішив ректор нашого інституту – Володимир Іванович Котляр. Дату проведення симпозіуму отримаємо завтра зранку... Тож приходьте до мене рівно о п’ятнадцятій, поговоримо про цю поїздку. До побачення, – сказав професор і вийшов.

Аудиторія стала заповнюватися шепотом – студенти загули, як бджоли у вулику, обговорюючи новину.

– Ну, що, Миколо, будь ласка, виходь, розкажи нам експромтом, як ти збираєшся розкрити новітню тему. Зможеш? – запитав викладач.

– Спробую, – сказав хлопець і підійшов до дошки.

Стояв перед студентами і уявляв, що перед ним науковці з різних країн, які з’їхалися у Нью-Йорк. Група затихла і стала слухати.

– Скажу так... Якщо мозок людини є не конструктором, а всього лише фіксатором свідомості, то всіх людей нашої планети можна уявити як величезну секцію телевізорів у салоні електронної техніки. Телевізори, звичайно ж, на різний смак і колір. Вони згруповані за зовнішнім виглядом, функціональною схожістю і товарною ціною, але кожен з них транслює в будь-який момент часу свою власну телепрограму. Ясна річ, головне в цьому випадку – не сам салон, не телевізор, а програма... Тобто головне те, що говорить нам універсальна свідомість, абсолют, – закінчив Микола. – Це моя тезова думка, яку буду розвивати і обґрунтовувати. Дякую за увагу, – сказав Микола і пішов на своє місце.

– А ти, Олександре, теж маєш щось сказати по цій темі? – запитав викладач.

Хлопець вийшов до дошки, обвів очима своїх слухачів і, дивлячись в очі Сніжани, став говорити.

– Почну з того, що головний мозок складається з великої кількості нейронів, пов’язаних між собою синоптичними зв’язками. Завдяки взаємодії цих зв’язків нейрони формують складні електричні імпульси, які починають, генеруючи, формувати нову матерію – матерію мислення. Саме ця матерія виконує функції не лише контролю за діяльністю всього організму, а й обробляє сенсорну інформацію, що надходить у мозок від всіх органів чуття. Мислення як самостійна матерія – одна з різноманітних функцій свідомості. Є в її складі ще така самостійна матерія, як матерія мови, котра виконує функції сприйняття і генерації мови. Ось чому мозок людини є фіксатором свідомості як абсолюту, – закінчив свою думку Олександр.

Дзвоник сповістив про закінчення лекції, і Олександр пішов на своє місце.

Його зустріла Сніжана і, підвівшись, як завжди, навшпиньки, обняла і смачно поцілувала в щічку. Потім вони удвох вийшли на вулицю, де біля входу в інститут на них уже чекали Микола з Андріаною та Петро з Маргаритою, і включилися в їхню розмову, продовжуючи фантазувати на цю тему.

м.Дніпропетровськ 10.07. – 11.07.2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 4, Том1)
24.06.2014 Поезії / Пісня
На грані живого і мертвого
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Нарис
Червоно-біле серце Сакартвело
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
14.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 3, Том1)
23.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 5, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 7, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 33  Коментарів: 1
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.06.2014 21:24  Суворий для © ... 

Анотація річ МЕГАВАЖЛИВА.... Це РЕКЛАМА Вашого твору в ГУГЛІ і читачам на нашому сайті... Не ігноруйте. Не вводьте дурниць в це поле... До прикладу:


БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +85
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
24.04.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
27.03.2012 © Микола Щасливий
23.02.2013 © Тетяна Белімова
10.07.2013 © іміз
06.01.2012 © Т. Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди