Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.06.2014 11:15Пісня
Про майбутнє  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

НА СИМПОЗІУМІ (Глава 6, Том1)

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 24.06.2014 / 24030

Декан фізіологічного факультету – Володимир Никифорович Томенко сидів за столом у своєму кабінеті засмучений, згадував дещо з минулого. Він переживав недавнє розлучення з дружиною, з якою прожив майже десять років. Невесело було на душі, і тільки телефон, на який інколи звертав увагу, переривав його думки про кохану дружину, про якісь побутові негаразди, про наукову діяльність.

Невтомна робота у лабораторії по проведенню дослідів привела його до нагороди Нобелівською премією, а її – до нервового зриву. Дружина не витримала самотності і подала на розлучення.

Занурений у душевний неспокій, він сидів і розчулено думав, як це могло трапитися. Поглядаючи на телефон, уявляв її голос та згадував чергове прохання приділяти їй побільше уваги, вчасно приходити додому.

Задзеленчав телефон. Томенко зняв трубку і почув голос секретарші:

– Володимире Никифоровичу, ви призначали зустріч двом студентам-випускникам? – запитала вона. – Хлопці хочуть до вас зайти...

– Хай заходять, – промовив він і, поклавши слухавку, вийшов з-за столу.

Крізь відчинені двері пролунав голос Миколи:

– Можна до вас?

– Заходьте, будь ласка, – сказав професор і вказав на стільці. – Сідайте.

Хлопці сіли і стали уважно слухати його роз’яснення щодо симпозіуму у Колумбійському інституті.

– Симпозіум «Мозок людини – фіксатор свідомості» відбудеться після того, як здасте екзамени, – зауважив Томенко. – Щоправда останній екзамен доведеться здавати в день вильоту. Ви встигаєте вчасно повернутися звідти додому – за три дні перед державним іспитом. Прямий рейс Київ – Нью-Йорк – по четвергах о сімнадцятій двадцять. Вас там зустрінуть на трапі літака і відвезуть у гуртожиток інституту. А тепер ідіть в бухгалтерію, отримайте гроші на відрядження. А потім поїдете в аеропорт, купите квитки на сімнадцяте число. Часу у вас достатньо, щоб купити квитки і зібратися на літак. І хай вам щастить, – закінчив професор.

Сімнадцяте число. Було вже близько двадцяти години. Літак став кружляти над аеродромом Нью-Йорка. Над містом наче висів величезний абажур, в якому мерехтіли електричні вогні, мов зорі у небі.

Стюардеса оголосила про прибуття. Пілот опустив шасі, і літак пішов на посадку.

Приземлення пройшло майже непомітно. Під’їхав трап, і люди стали виходити.

– Україна... Микола Опанасенко та Олександр Світозаренко! На вас чекає машина з прапорцем вашої держави, – оголосив гучномовець.

Хлопці побачили перед собою цілу чергу автомашин під стягами різних держав і взяли напрямок на український прапор... Їх запросили в машину і повезли у гуртожиток інституту, поселили в одну кімнату. Вранці хлопців розбудили і віддали на руки сценарій роботи симпозіуму, в якому було чітко розписано розпорядок дня. Вони поснідали в їдальні гуртожитку, і та ж сама машина відвезла їх в інститут. У вестибюлі на першому поверсі проходила реєстрація делегатів симпозіуму, видавали програми і радіонавушники – для прослуховування перекладу виступів. В загальному гомоні делегатів чулися всілякі мови. Микола та Олександр відмітили на програмі доповіді, які їм хотілося б послухати, і пішли до залу, сіли у третьому ряді. В залі ще було гамірно. Задзвонив мобільний телефон. Це Андріана.

– Привіт, любий! Ми тут із Сніжаною... Цілую тебе. Ви ще не виступали? – з хвилюванням говорила дівчина.

– Ні. Тільки-но закінчилася реєстрація... Як ти там? Тримайся і чекай. Цілую і передаю слухавку Олександрові. Мене вже викликають на виступ, – сказав Микола і, підвівшись з місця попрямував до трибуни.

На трибуні розгорнув аркуш із тезами і, поклавши його перед очима, став оглядати аудиторію, чекав доки стихне галас. Він тримався досить впевнено і справляв враження цілком обізнаного у своїй справі молодого науковця. У залі запанувала тиша. Микола детально розкривав кожну тезу свого виступу, посилаючись на науку біоніку та на фізику ефіру.

У своїй роботі, присвяченій єдиній теорії поля ефіру, доводив, що свідомість, мислення та мозок людини мають нерозривний зв`язок.

– В основу моїх досліджень покладено теорію поля ефіру, – говорив Микола. Вона стверджує, що ефір і корпускулярна матерія (хімічні елементи) пов’язані, і тим самим атоми і молекули корпускулярної матерії є невід’ємними частинами як клітин живої матерії, так і структурних решіток неживої матерії. Це свідчить про те, що при виникненні нової матерії атоми та молекули у кожній новій матерії незмінні, а змінюється тільки сама матерія, в залежності від різної кількості незмінних атомів та молекул...

Його басистий голос звучав упевнено і переконливо. Тлумачення теми було настільки обґрунтованим і логічно довершеним, що не потребувало зайвих аргументів та коментарів з приводу того, що мозок людини – це не будівник свідомості, а всього лише її фіксатор.

Олександр сидів, слухав і гордівливо сприймав спочатку увагу і тишу в аудиторії, а потім – бурхливі оплески, під які Микола закінчив свою доповідь.

Головуючий запропонував усім бажаючим висловити свою думку і, обвівши зором аудиторію, надав слово кожному делегату. Виступило п’ятеро науковців, і всі вони були вражені новизною та ясністю цієї теорії.

– У нас на сьогодні заплановано вислухати та оцінити чотири доповіді. Будемо робити перерву? – запитав головуючий і запропонував: – Нехай комісія підрахує голоси... Добре. Не будемо. Тоді надається слово другому українцю – панові Світозаренку, – сказав він і став бурно аплодувати.

Олександр вийшов на трибуну під бурхливі оплески. Він згадав карі очі Сніжани, які завжди додавали йому творчої наснаги і став говорити.

– Нам всім відомо, що головний мозок складається з великої кількості нейронів, пов’язаних між собою синоптичними зв’язками... – цими словами розпочав доповідь. – Взаємодією цих синоптичних зв’язків нейрони формують складні електричні імпульси...

Олександр натхненно розповідав: про біоніку, про павука та його павутиння та роль кремнію у співіснуванні технічної і біологічної систем. Все це було цікаво присутнім, і їхні обличчя світилися задоволенням почутого.

В залі пролунали бурхливі оплески, і знову панувала тиша, а Олександр продовжував. Розповідаючи, звернув увагу на те, з яким захопленням аудиторія слухає, цікавиться ходом його думок. Глянув на Миколу, і той великим пальцем руки показав йому – віра. Це умовний знак, який дозволяє машиністові баштового крану підняти вантаж угору. Цей знак додав ще більше ораторського натхнення, хлопець продовжував говорити, завойовуючи прихильність аудиторії.

– Матерія мислення виконує функції не тільки контролю за діяльністю всього організму, а й обробляє сенсорну інформацію, яка поступає в мозок від всіх органів чуття, – сказав Олександр. – Саме мислення як самостійна матерія – це одна із різноманітних функцій свідомості, – продовжував він викладати свою думку. – Є в складі цієї субстанції ще така самостійна одиниця як матерія мови, яка виконує функції сприйняття і генерації мови, – доповнив він свою доповідь. Голос Олександра звучав упевнено, з відчуттям глибокого знання, завдяки якому він доносив свої ідеї до реальної уяви науковців. Із цих ідей у свідомості делегатів вибудовувалася суцільна думка і формувала суттєвий образ істини. На основі доповіді Олександра науковці дійшли висновку, що мозок людини є тільки фіксатором свідомості. А Олександр, розповідаючи, ще чіткіше став уявляти суть істини, яка вела його до вершини відкриття – до міжпланетного спілкування.

– Ось чому мозок людини є фіксатор свідомості як абсолюту, – так закінчив свій доклад Олександр.

Микола уважно стежив за своїм колегою і пишався його виступом, який спочатку полонив аудиторію, а потім під її бурхливі оплески провів Олександра на його місце. Доповідь було закінчено.

Головуючий запропонував науковцям висловити свою думку і, обвівши поглядом присутніх, надав слово кожному бажаючому. Виступило шість делегатів, і всі вони були вражені новизною формування думки та суттєвістю доповіді.

Після обговорення голова президії оголосив перерву на п`ятнадцять хвилин. Микола та Олександр стали телефонувати Андріані та Сніжані. Дівчата в ці дні особливо пишалися своїми кавалерами. Вони чекають на їх приїзд, щоб погордитися ними, почувши їх виступ записаний на портативному магнітофоні, який вони почергово вмикали під час своїх виступів.

Дзвоник сповістив про закінчення перерви. Микола та Олександр ще стояли в коридорі, розмовляючи із коханими – Андріаною та Сніжаною. Враження від телефонного спілкування із дівчатами викликало теплі емоції, які приємно бентежили їх душі, і хлопці вирішили перевести це почуття в площину розмови.

– Наше відрядження закінчується завтра. Прямим рейсом Нью-Йорк – Київ літак відправляється о восьмій годині ранку, – почав розмову Микола. – Ми свою справу зробили.

– У тебе, друже, є бажання послухати ще якусь доповідь із сьогоднішньої програми? – запитав Олександр. – У мене – немає, – зізнався він.

– Я солідарний з тобою, – відповів Микола і запитав: – Тоді що... Робимо обрив Петровича?

– Згоден, – відповів Олександр і розсміявся – це був його любимий жарт.

– Походимо хоч по вулицях та по магазинах Нью-Йорка. Пропоную поїхати на П’яту Авеню або на Таймс-Сквер. Може, купимо дівчатам якісь гостинці... – запропонував він.

В аеропорту «Бориспіль» хлопців зустрічали Андріана зі Сніжаною. Кожна приготувала троянду і теплий поцілунок в щічку. У відповідь отримали міцні обійми з поцілунком у щічку та подарунки. Взяли таксі і роз’їхалися по домівках.

м.Дніпропетровськ 13.06. - 15.06.2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 5, Том1)
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 7, Том1)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Езотеричне
08.12.2016 © Олена Вишневська / Вірш
І випав сніг…
08.12.2016 © Ярек / Філософський вірш
Рано на підсумки
07.12.2016 © Артюх Леся Вікторівна / Вірш
Санчатами з гори
07.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Про Собаку
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
23.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 4, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 8, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 36  Коментарів:
Тематика: Поезії, пісня,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
14.09.2011 © Ілля Герасюта
03.02.2014 © Віктор Насипаний
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
24.04.2012 © Голуб Тетянка
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди