Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.06.2014 13:10Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 8, Том1

СНІГОВА КОРОЛЕВА

ЗВ`ЯЗОК З МІЖПЛАНЕТНИМ ІНТЕРНЕТОМ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 24.06.2014 / 24034

Захистивши в аспірантурі київського Медичного інституті Української асоціації народної медицини дисертації на ступінь доктора медичних наук і, отримавши дипломи Микола, Олександр та Сніжана стали працювати на заводі «Токарно-фрезерного устаткування». Вони підготували для комітета Державної юстиції документи на узаконення заводського міжпланетного Інтернета. Олександр провів дослідження органів чуття та зора павука та органів чуття, зора і нервової системи людини. Він занурився в нейробіоніку і замислився над тим, як виявити оту спільність біологічної та технічної систем. Нині створює математичну модель відповідної дії біологічної системи – нервових клітин (нейронів) і нейронних мереж на різні подразники технічної системи – нейтронів. Сніжана, після того, як Олександр створить математичну модель, по цій моделі напише комп’ютерну програму, щоб перенести оту спільність двох систем та втілити її як аналогову базу в технічну систему. Це дасть можливість подальшого удосконалення обчислювальної техніки і розробки нових елементів та устроїв автоматики і телемеханіки та систем виявлення і пізнавання.

Мислячу енергію Олександра, спрямовану на вирішення мрії, в той момент, коли знайдено логічний кінець, зупинила мелодія мобілки.

– Знаєш, Сашко, ми як домовлялися з тобою?! – буркнула Сніжана. – Ти мені казав, щоб я цього разу взяла свій паспорт. Навіщо він мені в лісі?

Сніжана в лісі вела відео зйомку і весь час з нетерпінням чекала на нього, думаючи, навіщо їй потрібний паспорт. Олександр відвіз її в ліс, на вибраний об’єкт спостереження за павуком. Установивши на об’єкті відеокамеру він повернувся в кабінет, щоб завершити складання математичної моделі по темі «Нервова система людини», та знову поїхати до неї в ліс.

Сніжана мрійливо вела зйомку, а ліс шумів неповторним звуком. Через його крони пробивалася енергія сонячного тепла і навівала приємні спомини про знайомство з Олександром. Сніжана пригадала той сосновий ліс, в якому, збираючи опеньки, зустрілася з цим хлопцем. В її уяві він раптово виріс із-за кущів, як величезний опеньок.

Згадуючи Сніжана стала тонути в солодких спогадах і, вслухаючись в звуки лісової пісні, вийшла з бажаних тенет спогадів. Вона продовжувала вести відео зйомку і чекала на нього вже більше години, роздумуючи, навіщо ж потрібен паспорт. Олександр Андрійович був засмучений тим, що змусив дівчину чекати, тож вирішив зателефонувати. Він зачинив кабінет. Сів у машину і набрав її номер.

– Пробач, моя Снігова королева, їду! – промовив ніжно.

Так він називав Сніжану завжди, коли відчував провину, або коли вона його чимось радувала. Вона дійсно була для нього, немов Снігова королева: під час якихось наукових дослідів – розсудливо холодна, а в дотриманні наукових принципів – строга і вимоглива. Біла копна волосся здавалася йому сніговою короною. Все це та її ім’я асоціювалися в його уяві з образом Снігової королеви.

В лісі було тихо і затишно. Сонце стояло в зеніті, освітлюючи об’єкт їхнього спостереження, а Олександр стояв перед Сніжаною і дивився в її карі очі, зігрівав її душу, гнав геть від неї холод очікування і викликав ніжні почуття від зустрічі.

Олександр заніс в машину переносний комп’ютер з автономним електропостачанням, і вони стали переглядати відеозапис. На табло з’явився об’єкт спостереження, де чітко було видно, як павук із залишків розірваного зранку Олександром та Сніжаною павутиння – свого «гнізда» – спускається на землю. Підлазить до стовбура дерева, на якому він сидів у своєму «гнізді» і, швидко рухаючись, прямує вгору до гілки, яка росла на три метри вище від його розірваного «гнізда». Лізе по ній майже до кінця, потім із неймовірною швидкістю падає з гілки під кутом і пролітає через центр розірваного «гнізда» на нижню гілку. Випустивши за собою павутину, натягує її, як розчалку, закріплює і знову повторює такі ж самі дії:лізе вверх по гілці, падаючи з гілки змінює траєкторію падіння – кут падіння із гілки.

Зроблено одинадцять таких підйомів і падінь. Всі одинадцять розчалок павутини пройшли в центрі розірваного «гнізда», схрестившись між собою в одній точці. Далі чітко видно, як павук у центрі колишнього «гнізда» з’єднує в одній точці всі розчалки павутини і починає плетіння нового «гнізда», перелазячи від розчалки до розчалки, тягнучи павутину між лапками, щоб вона не злипалася.

– «Гніздо» павука, – промовила Сніжана, не вимикаючи комп’ютер, – ще не готове, але я думаю, що цього вже достатньо, щоб зробити певні висновки. Ти, Сашко, згодний з моєю думкою?

– Так. Погоджуюся. Ти блискуче впоралася зі своєю комп’ютерною програмою дослідження, поклавши мою математичну модель в основу програмування, – промовив він і ніжно поцілував її трояндову щічку.

– Це ж іще не все, – сказала Сніжана і вивела на табло комп’ютера підсумки спостереження. У зведеній таблиці були дані, які показали, під яким кутом кожен раз падав павук та якою була швидкість при кожному падінні. Олександр не вірив своїм очам. Цифри в таблиці показували чітку закономірність: чим більший кут падіння, тим більшою була швидкість падіння. Це означало, що павутина, яка в рідкому стані знаходиться всередині павука, випускається зі швидкістю, яка залежить від вибраного ним кута падіння і при цьому процес перехода павутини з рідкого стану в твердий, створює відповідну невелику реактивну тягу, якої достатньо для того, щоб відштовхнутися, перемістивши в координатах простора вагу павука.

– Науці вже давно відомо, що у павука м’язів немає, а рухається він завдяки гідравліці. Тобто ноги – «циліндри», а рідина, наповнюючи їх, призводить до руху тіло, – зауважив Олександр, дивлячись в карі очі Сніжани. – Ти розумієш, до чого це я веду наше обговорення?

– Ти хочеш, Сашко, сказати, що завдяки гідравліці павук виштовхує із себе рідину, яка окислюючись із киснем, переходить у павутину, створюючи від цього реактивну тягу? – запитала Сніжана і ніжно хлопнула його по плечу, дивлячись в голубі очі.

– Ти що, читаєш мої думки? – здивовано запитав він, ніжно скуйовдивши її сніжну зачіску.

– Ти, Олександр, хочеш сказати, що у залишках на стіни, збудованої невідомо коли і ким на нашій планеті, лежить плита, яка має таку вагу, що її не підняти жодному сучасному підйомному механізму, була покладена прибульцями, в яких теж замість м’язів рухала гідравлічна сила? – продовжувала думку Сніжана, занурюючись все глибше в історичні події.

– Коли ти все знаєш, тоді скажи мені, Сніжана, навіщо нам прибульці залишили силуети Павука, Павича і Дикобраза?

– Може, ти хочеш поставити ще і таке питання:«Яку інформацію закладено у зображеннях і що спільного мають ці силуети?», – випередила його думку Сніжана.

– Ні, я вже хочу відповісти на це запитання, та хіба ж за тобою встигнеш, – промовив Олександр, усміхаючись.

– Спільне, що їх об’єднує в інформаційний об’єкт, це гідравліка, кремній, співіснування матерій: живої і неживої, співпраця систем: біологічної і технічної, – сказала, усміхаючись, Сніжана. – Ось дивись і читай! і вивела, усміхаючись, на табло комп’ютера його щоденник.

Олександр – від такої несподіванки, а Сніжана – від упередженості його думок щиро розсміялися. Коли сміялися, то несподівано для себе обнялися і поцілувалися. Їхні тіла, з’єднавшись воєдино почуттями любові, довго бриніли в теплих обіймах. І коли, націлувались, Олександр спитав:

– Паспорт не забула?

– Взяла, – відповіла Сніжана.

– Чудово! А тепер, моя Снігова королево, поїхали! Він швиденько зібрав у машину всі прилади, які були задіяні в цьому спостереженні. Розігрівши двигун, вони по просіці виїхали на автостраду в Київ. На Хрещатику зупинилися коло будинку, на стіні якого була табличка з чотирма красивими літерами: ЗАГС. Сніжана, хоч і здогадувалася тепер, усміхаючись, впевнилася навіщо їй в лісі був потрібен паспорт. Біля цього урочистого будинку їх з квітами зустрічали друзі.

– А тепер, моя Снігова королева, ходімо на шлюбну церемонію, – сказав Олександр і, дивлячись у сяючі карі очі, взяв її, мов пушинку, на руки.

19.04. – 22.04.2013.

м.Дніпропетровськ 19.04 – 22.04.2013 р.
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого й мертвого (Глава15) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого й мертвого (Глава 12) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Пригоди ще тільки починаються... (Продовження оповідання "сюрприз")
21.06.2018 © Анатолій Валевський / Оповідання
Життя кулі
21.06.2018 © Андрій Осацький / Казка
Підземна мандрівка
20.06.2018 © Наталія Старченко / Оповідання
Сюрприз
20.06.2018 © Андрій Осацький / Казка
Таємнича пожежа
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 8, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 10, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 49  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
24.06.2018 © Суворий
Румунія: зірвано переворот фашистської Залізної Гвардії (травень 1938)
22.06.2018 © Суворий
Свідчення Кривицького: Сталін шукає порозуміння з Гітлером (травень 1938)
21.06.2018 © Суворий
Волинь та Галичина: полонізація прискореним темпом (травень 1938)
21.06.2018 © Суворий
Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
20.01.2011 © Михайло Трайста
25.01.2012 © Т.Белімова
22.12.2012 © Ярослава Яковенко
17.06.2015 © Ганна Іскренко
12.07.2013 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди