Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.06.2014 13:10Роман
Фантастика  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 8, Том1

СНІГОВА КОРОЛЕВА

ЗВ`ЯЗОК З МІЖПЛАНЕТНИМ ІНТЕРНЕТОМ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 24.06.2014 / 24034

Непомітно промайнули ще три з гаком роки, як після здачі державного екзамену в київському Медичному інституті Української асоціації народної медицини Микола, Олександр та Сніжана стали працювати на заводі «Токарно-фрезерного устаткування». Написаний тоді Миколою план наукової роботи успішно виконувався. Підготували для комітету Державної юстиції документи на узаконення заводського міжпланетного Інтернету. Олександр досконало провів дослідження органів чуття та зору павука та органів чуття, зору і нервової системи людини. Він по-справжньому занурився в нейробіоніку і замислився над тим, як би швидше виявити оту спільність біологічної та технічної систем. Нині створює математичну модель відповідної дії біологічної системи – нервових клітин (нейронів) і нейронних мереж на різні подразники технічної системи – нейтронів та електронів. Сніжана, після того, як Олександр створить математичну модель, по цій моделі напише комп’ютерну програму, щоб перенести оту спільність двох систем та втілити її як аналогову базу в технічну систему. Це дасть можливість подальшого удосконалення обчислювальної техніки і розробки нових елементів та устроїв автоматики і телемеханіки та систем виявлення і пізнавання.

Мислячу енергію Олександра Андрійовича, спрямовану на вирішення в лабіринтах мозку наболілої мрії, в той момент, коли майже знайдено логічний кінець, зупинила мелодія мобільного телефону.

– Знаєш, Сашко, ми як домовлялися з тобою?! – розгнівано буркнула Сніжана. – Ти мені казав, щоб я цього разу не забула взяти свій паспорт. Навіщо він мені в лісі? – сердито запитала вона і вимкнула телефон.

Вона продовжувала одна в лісі вести відеозйомку і весь час з нетерпінням чекала на нього, думаючи, навіщо їй потрібний паспорт. Після того, як Олександр відвіз її в ліс, де вони вибрали об’єкт спостереження, установивши телекамери комп’ютерного відеозапису, він повернувся в творчий кабінет наукового цеху, щоб завершити складання математичної моделі для закінчення теми, а після обіду поїхати до неї в ліс. Він працював у цьому кабінеті тільки тоді, коли приходила творча наснага.

Ліс шумів своїм неповторним звуком. Через його крони пробивалася енергія сонячного тепла і навівала приємні спомини про знайомство з Олександром. Сніжана пригадала той сосновий ліс, в якому, збираючи опеньки, зустрілася з цим хлопцем. В її уяві він раптово виріс із-за кущів, як величезний опеньок.

– Добрий день, красуне! Ану покажи, що ти назбирала, – промовив, підійшовши, і поставив свій кошик поруч з її кошиком.

В її кошику лежали лише маслюки.

– А в тебе більше!

– Я ж не сплю так довго, як ти, – жартуючи сказала Сніжана і подивилася в його кошик. Підвівши очі, зустрілася з його поглядом...

Згадуючи, Сніжана стала тонути в солодких спогадах і, вслухаючись в звуки лісової пісні, вийшла з бажаних тенет спогадів. Вона продовжувала вести відеозйомку і чекала на нього вже більше години, роздумуючи, навіщо ж потрібен паспорт. Олександр Андрійович був засмучений тим, що змусив дівчину чекати, тож вирішив зателефонувати. Він зачинив кабінет. Сів у машину і набрав її номер.

– Пробач, моя снігова королево, їду! – промовив ніжно.

Так він називав Сніжану завжди, коли відчував провину або коли вона його чимось радувала. Вона дійсно була для нього, немов снігова королева: під час якихось наукових дослідів – розсудливо холодна, в дотриманні наукових принципів – строга і вимоглива. Біла копна волосся здавалася йому сніговою короною. Все це та її ім’я асоціювалися в його уяві з образом снігової королеви.

В лісі було тихо і затишно. Сонце стояло в зеніті, освітлюючи об’єкт їхнього спостереження, а Олександр стояв перед Сніжаною і дивився в її карі очі, зігрівав її душу, гнав геть від неї холод очікування і викликав ніжні почуття від зустрічі.

Олександр заніс в машину переносний комп’ютер з автономним електропостачанням, і вони стали переглядати відеозапис. На табло з’явився об’єкт спостереження, де чітко було видно, як павук із залишків розірваного сьогодні зранку Олександром та Сніжаною павутиння – свого колишнього «гнізда» – спускається на землю. Підлазить до стовбура дерева, на якому він сидів у своєму «гнізді» і, швидко рухаючись, прямує вгору до гілки, яка росла зі стовбура на три метри вище від його розірваного «гнізда». Лізе по ній майже до кінця, потім із неймовірною швидкістю падає з гілки під кутом і пролітає через центр розірваного «гнізда» на нижню гілку. Випустивши за собою павутину, натягує її, як розчалку, закріплює і знову повторює такі ж самі дії, змінюючи траєкторію падіння, кут падіння і гілки, з яких падає.

Зроблено одинадцять таких підйомів і падінь. Всі одинадцять розчалок павутини пройшли в центрі розірваного «гнізда», схрестившись між собою в одній точці. Далі видно, як павук у центрі колишнього «гнізда» з’єднує в одній точці всі розчалки павутини і починає плетіння нового «гнізда», перелазячи від розчалки до розчалки, тягнучи павутину між лапками, щоб вона не злипалася.

– «Гніздо», – промовила Сніжана, не вимикаючи комп’ютер, – ще не готове, але я думаю, що цього вже достатньо, щоб зробити певні висновки. Ти, Сашко, згодний з моєю думкою?

– Погоджуюся. Ти блискуче впоралася зі своєю комп’ютерною програмою дослідження, поклавши мою математичну модель в основу програмування, – задоволено промовив він і ніжно поцілував дівчину в трояндову щічку.

– Це ж іще не все, – сказала Сніжана і вивела на монітор підсумки спостереження. У зведеній таблиці були дані, які показали, під яким кутом кожен раз падав павук та якою була швидкість при кожному падінні. Олександр не вірив своїм очам. Цифри в таблиці показували чітку закономірність: чим більший кут падіння, тим більшою була швидкість падіння. А це означало, що павутина, яка в рідкому стані знаходиться всередині павука, випускається ним теж зі швидкістю, яка залежить від вибраного павуком кута падіння. А процес переходу павутини з рідкого стану в твердий, в залежності від цього створює відповідну невелику реактивну тягу, якої достатньо для того, щоб відштовхнутися, перемістивши в координатах простору вагу цієї істоти.

– Науці вже давно відомо, що у павука м’язів немає, а рухається він завдяки гідравліці. Тобто ноги – «циліндри», а рідина, наповнюючи їх, призводить до руху тіло, – зауважив Олександр, дивлячись в карі очі Сніжани. – Ти розумієш, до чого це я веду наше обговорення?

– Ти хочеш, Сашко, сказати, що завдяки гідравліці павук виштовхує із себе рідину, яка окислюючись із киснем, переходить у павутину, створюючи реактивну тягу? – промовила Сніжана і ніжно хлопнула його по плечу, дивлячись в голубі очі.

– Ти що, читаєш мої думки? – здивовано запитав він, ніжно скуйовдивши її сніжну зачіску.

– Ти, Олександре, хочеш сказати, що у залишках розваленої стіни, збудованої невідомо коли і ким на нашій планеті, лежить та плита, яка має таку вагу, що її не підняти жодному сучасному підйомному механізму була покладена прибульцями, яких також замість м’язів рухала гідравлічна сила? – продовжувала думку Сніжана, занурюючись все глибше в історичні події.

– Коли ти все знаєш, тоді скажи мені, Сніжано, навіщо нам прибульці залишили силуети Павука, Павича і Дикобраза?

– Може, ти хочеш поставити ще і таке питання:«Яку інформацію

закладено у зображеннях і що спільного мають ці силуети?», – випередила його думку Сніжана.

– Ні, я вже хочу відповісти на це запитання, та хіба ж за тобою встигнеш... – промовив Олександр, усміхаючись.

– Спільне, що їх об’єднує в інформаційний об’єкт, це гідравліка, кремній, співіснування матерій: живої і неживої, співпраця систем: біологічної і технічної. Ось читай! – сказала Сніжана і вивела на табло комп’ютера його щоденник.

Олександр – від такої несподіванки, а Сніжана – від упередженості його думок щиро розсміялися. Коли сміялися, то несподівано для себе обнялися і поцілувалися. Їхні тіла, з’єднані почуттями любові, довго бриніли в теплих обіймах. І коли, націлувавшись, прийшли до тями, Олександр спитав:

– Паспорт не забула?

– Взяла, – відповіла Сніжана.

– Чудово! А тепер, моя снігова королево, поїхали!

Він швиденько зібрав у машину всі прилади, які були задіяні в цьому спостереженні. Розігрівши двигун, вони виїхали на просіку. Невдовзі звернули на автостраду і заїхали у Київ. Поставивши автомашину на стоянці, пішли по Хрещатику. Зупинилися коло будинку, на стіні якого була табличка з чотирма красивими літерами: ЗАГС. Сніжана, хоч і здогадувалася тепер, усміхаючись, впевнилася навіщо їй в лісі був потрібен паспорт. Біля цього урочистого будинку їх з квітами зустрічали друзі.

– А тепер, снігова королево, ходімо на шлюбну церемонію, – сказав Олександр і, зазирнувши у сяючі карі очі, взяв її, мов пушинку, на дужі руки.

м.Дніпропетровськ 19.04 – 22.04.2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 7, Том1)
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 9, Том1)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 8, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 10, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 29  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
22.09.2013 © Тетяна Белімова
17.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди