Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.06.2014 13:17Роман
Фантастика  
10000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 9, Том1

ТАЄМНИЦЯ ДОЛИНИ КОЗОРО

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 24.06.2014 / 24035

Через два дні після одруження Олександр та Сніжана, прийшовши в свій науковий цех, стали думати над інформацією, яку отримали в день установки комп’ютерного устаткування.

 

– Процес пізнання людиною Всесвіту зупинити неможливо, як не в силі їй зупинити час, або оберти Землі навколо Сонця. Але життя людини занадто коротке, щоб пізнати нескінченну будову Всесвіту, – сказав Сніжані її чоловік Олександр Світозаренко, закриваючи віконні штори наукової лабораторії.

 

Він у задумі підійшов до робочого столу. Там стояло розроблене ним та його однодумцями комп’ютерне устаткування, яке мало органічно з’єднувати ефір космосу з ним – як з біологічною системою. Не встиг надіти на голову індивідуальний шоломофон, над розробкою якого працював уже другий рік, як раптом виношувана ним мрійна істина визріла і розірвалася в мозку, мов бомба. Він зрозумів, що творчий шлях, по якому він в думках так впевнено наближався до істини, наяву привів до мети. Його відчуття істини росло у свідомості і вражало чіткістю, пов’язаною своїми складовими процесу пізнання Всесвіту з доступною для нього таємницею марсіанської долини Козоро.

 

Промені Сонця, яке сходило, на Марсі, наче вогненні стріли, пронизували вологе повітря долини Козоро і, вдаряючись об траву, вкриту росою, як бризки шампанського, розліталися врізнобіч, уносячи за собою невидиме зображення таємниці долини. Таємницю, яку залишили прибульці з планети Нібіру (Мардук), в зашифрованому вигляді в силуетах павука, павича і дикобраза.

 

В цей час на Землі Сонце стояло в зеніті, і його промені через не завішені шторами вікна лабораторії заливали планетарій четвертого заводського корпусу, в якому ще тільки вчора була розташована наукова лабораторія по дослідженню космічних зв’язків. В цім планетарії-лабораторії стояло комп’ютерне устаткування технічної системи зв’язку з космосом. На стінах і на куполоподібній стелі лабораторії були розташовані відео табло в певному порядку, залежно від небесних світил у космічному просторі. Закривши штори, Олександр сів на своє автоматизоване робоче крісло, яке робило оберти навколо своєї осі – теж у певній залежності від космічного об’єкту, за яким велося спостереження. Загорілися індикатори простору Всесвіту. Зовнішні носії технічної системи комп’ютерного устаткування наповнювали свої монітори інформацією міжпланетного Інтернету. На табло векторного зв’язку стала зринати інформація в перекладі будь-якою мовою, будь-якої планети. Олександра це дуже зацікавило. Хто міг у Всесвіті знати всі мови, в тому числі і його рідну – українську?

 

Так Олександр став з’єднуватися через розроблене ним комп’ютерне устаткування з міжпланетним Інтернетом. Він, як дослідник, постійно користувався у своїй науковій праці безкоштовними послугами Інтернету Землі, в який надходила інформація з інших планет. Йому ці послуги надавалися як молодому і перспективному для Всесвіту вченому. Міжпланетний Інтернет був організований вищим розумом розвинених цивілізацій. Цей розум був обожнений малорозвиненими цивілізаціями Всесвіту і названий Богом. Олександр зрозумів, що його ідея пошуку модуля з кремнію, який науковцями планети Земля тільки недавно визнаний елементом живої природи, залишається актуальною проблемою міжпланетного зв’язку. Цей модуль дозволить із технічної системи подібної радіо і телебаченню переводити інформацію в його біологічну систему, мозок, уже в розшифрованому вигляді без міжпланетних перекладачів, які знають всі мови будь якої цивілізації. Не даремно ж прибульці, щоб довести це, зашифрували інформацію, залишену на роздум землянам в силуетах павука, павича і дикобраза, зображених на Землі і на Марсі, в долині Козоро. А ще – інформація, залишена у фігурах Аку на Землі, на острові Пасхи. Підтвердження Юрона Борисвітовича Свічаго, оприлюднене в науковому цеху, що він іде вірним науковим шляхом, додало впевненості у наукових пошуках.

 

Побудова такого модуля – міжсистемного з’єднувача і перекладача – вимагала неабиякого наукового інтелекту. Олександр розумів, що в цій справі має бути нова матерія, яка могла б переносити інформацію з технічної системи в біологічну. Такою транспортною матерією може бути тільки кремній, і лише з нього слід будувати перехідний модуль зв’язку, і тільки в ньому з’єднувати нейрони мозку із нейтронами електронів, щоб досягти миттєвого отримання інформації. Розуміючи це, Олександр з головою занурився у свою мету. Він ще раз переглянув розміщені раніше в Інтернеті Землі питання своєї пізнавальної інформації (хто він?) і свої координати у просторі Всесвіту і почав наполегливо вести пошуки інформації, яка могла б пролити світло на вибраний ним шлях щодо побудови модуля переходу інформації з технічної системи в біологічну. Перечитуючи сторінки в Інтернеті, натрапив на цікавий науковий фрагмент. Виявляється, кремній буває у твердому, рідкому та аморфному станах. Не встиг усвідомити важливість аморфного кремнію в науковій темі, як раптом перебила його думку інформація, яка щойно з’явилася на табло. Вона була такого змісту: «Олександре Андрійовичу. Я з планети Нібіру – Свічаго Юрон Борисвітович, начальник відділу по збереженню даних на зовнішніх носіях інформації. Вчора на ваше прохання послав інформацію, в якій пропонував розробку індивідуального модуля із аморфного кремнію. Що скажете з цього приводу? Я чекаю на вашу відповідь». Вдруге побачена і прочитана інформація підтвердила його сподівання. Олександр радів з того приводу, що йому як вченому зі світовим іменем першому поталанило озвучити на симпозіумі мирового значення ідею про пізнання Всесвіту з допомогою нового виду транспортної матерії під назвою «ньютоній», Таку назву ефіру дав ще Д.І. Менделєєв. Голубі очі Олександра, сяюче обличчя, рухи його тіла виплескували радість душі і серця. І цього душевного і духовного тріумфів не могла не помітити його дружина – «снігова королева» Сніжана Світозаренко. Вона аж скрикнула:

 

– Олександре, ти знову вийшов на зв`язок?! Так?!

 

– Вийшов! – радісно відповів Олександр.

 

І раптом його обличчя наповнилося неочікуваним для Сніжани смутком.

 

– Чого це ти, Сашко? – запитала стривожено.

 

– Та так, прикро, що тоді на симпозіумі, який проводив мій інститут, не підтримали мою ідею про розкриття таємниці долини Козоро. Пам’ятаєш, всі запрошені студенти, крім тебе і шести вчених, утрималися, – додав Олександр.

 

– Авжеж пам’ятаю... Це ж було давно, – сказала вона і занурилася у спогади, які виникали у чарунках її мозку, ніби вона знову опинилася на симпозіумі і веде розмову у своєму виступі: «Підтримую ідею Олександра Світозаренка, – каже вона і пояснює: – Дійсно, в цих силуетах закладено спільну інформацію. Спільною інформацією, є: перше – це кремній, який знаходиться у шкірі павука, пір’ї павича, у голках дикобраза, друге – це співіснування біологічної системи павука з його «технічною системою» – павутиною. З неї інформація через аморфний кремній переходить у біологічну систему павука – в його мозок. Я вже не кажу про гідравлічні ознаки, адже нам всім відомо, що павук рухається гідравлікою за рахунок павутинної рідини. Павич і дикобраз розпрямляють, відповідно, пір’я і голки, за рахунок колодочкової рідини. Але ця інформація для іншої наукової теми», – гордовито закінчила свій виступ.

 

Вона так пірнула у свої спогади, що Олександрові довелося її поцілувати у щічку. І Сніжана, наче прокинувшись, обняла його і поцілувала. Їхні спогади про довгий шлях наукових дебатів та спостережень упереміш з поцілунками закінчилися опівночі солодким сном. Сніжані та Олександру снився один і той же дивовижний сон, ніби вони висадилися на Марсі, в долині Козоро. Перед їхнім зором – марсіянське нічне небо, всіяне зорями. У стелю зірчатого неба впирається марсіянська піраміда. А вони йдуть до неї долиною по траві, яка вистеляється перед ними, неначе килим, і веде їх на зустріч з учасниками міжпланетного симпозіуму, що відбудеться завтра у цій піраміді.

 

У цей час на Марсі промені Сонця, наче вогненні стріли, пронизували вологе повітря долини Козоро і, вдаряючись об траву, вкриту росою, наче бризки шампанського, розліталися врізнобіч, уносячи за собою невидиме зображення таємниці загадкової долини.

 

 

 

м.Дніпропетровськ 17.05 –18.05.2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 8, Том1)
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 10, Том1)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 7, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 9, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 11, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 26  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
06.01.2012 © Т. Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди