Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.06.2014 13:21Роман
 
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 10, Том1

РОЗРОБКА СИСТЕМИ ПІЗНАВАННЯ ВСЕСВІТУ

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 24.06.2014 / 24036

– Математична модель виявлення інформації і пізнавання Всесвіту готова, – повідомив Сніжану Олександр. – За тобою розробка комп’ютерної програми, – усмішкою і поцілунком закінчив він свою вимогу.

– А який метод реєстрації інформації, що входить у мозок ти вибрав?

– Я вибрав метод функціональної магнітно-резонансної томографії.

–А чому не метод позитрон-емісійної томографії?

– Тому, що в клітинах мозка знаходяться нейрони. Вони генерують і передають нервові імпульси, як сплески електромагнітних імпульсів.

– Ти, Сашко, мабуть, ще врахував і те, що свідомість як матерія теж знаходиться у матерії мозку. Вона, будучи невід’ємною часткою Всесвіту, сама здатна в певних умовах генерувати енергію, ведучу до виникнення нової матерії, – зауважила Сніжана.

– Врахував. А звідки ти знаєш? – здивовано запитав Олександр.

– У тебе на чолі написано, – пожартувала Сніжана. – Тому, що це той напрямок, в якому ми розробляємо індивідуальний шоломофон – кремнієвий модуль переходу із технічної системи в біологічну систему, якою є мозок, – додала вона.

– Це так моя, Снігова королева – усміхнувшись, закінчив Олександр і занурився в думку.

Олександр міркував про те, як і з чого розпочати втілення своєї ідеї в розробку системи пізнавання Всесвіту. Сів у своє робоче крісло і почав складати оптимальний план проведення наукових досліджень. В першу чергу належало дослідним шляхом визначити місце знаходження резервної частини свого мозка та відрегулювати в резервуарі шоломофону стан аморфності кремнію, адекватний аморфності того кремнію, який знаходиться у корінні волосся на голові. Але прочитана інформація на табло не давала змоги сконцентрувати думку. Найбільше його бентежила одна сентенція начальника відділу по збереженню даних на зовнішніх носіях інформації: «Ви зможете самі заходити в Інтернет будь-якої планети. Не буде потрібний Інтернет вашої планети, в який ми надсилаємо інформацію».

– Сніжано, давай ми обговоримо інформацію з планети Нібіру, – запропонував їй Олександр і увімкнув комп’ютерне устаткування.

Сніжана підійшла, сіла йому на коліна і, пригорнувшись ніжно, стала читати на табло компютера і остановилася на такому реченні: «А поки що нехай наш зв`язок нагадає вам колишнє без звукове і безкольорове кіно».

Прочитане викликало резонну думку та ще спогади... Вони почали дискутувати.

– І дійсно, – розпочала свою думку Сніжана. – Це вкотре доводить, що наша свідомість – продукт мозка, а в цілому ми як біологічна система спроможні сприймати радіо і телеінформацію тільки з осягненої нами відстані. Сприймаємо і не уявляємо, як десь сказане (не чуте на власні вуха) і побачене (не бачене на власні очі) звідти доноситься через ефір до нашої свідомості – в мозок. Отже, і резервна частина мозка буде задіяна так само, як і діючий сучасний мозок, тільки функціонуватиме через біологічний штучний кремнієвий шоломофон, який належить створити. Тоді будемо сприймати інформацію з будь-якої недосяжної нами відстані.

– Ти хочеш сказати, моя Снігова королева, що цивілізація розвивається з часом і в певному просторі, до якого наша планета ще не долетіла. І прийде той час, коли в певному просторі свідомість – мозок людини, – як біологічна система стане вільно і звично співпрацювати з новою технічною системою подібною радіо і телебаченню. І незалежно від відстані мозок працюватиме так, як працює і зараз, але зі швидкістю думки, котра поки що тільки в нашій уяві миттєво переноситься в різні бажані координати простору. І така співпраця систем буде функціонувати завдяки теж новій транспортній матерії. Нова цивілізація сприйматиме інформацію від природи як належне, яке створене підсвідомо, не уявляючи ким, де, як і яким чином. А наука астрологія невтомно і постійно вивчатиме вплив фізики ефіра на розвиток цивілізації. Саме життя – це результат взаємодії корпускулярної речовини з ефіром.

Цією думкою Олександр закінчив обговорення теми і обняв Сніжану.

– Будемо ночувати в лабораторії чи поїдемо додому? – запитала Сніжана, сидячи на дивані і смачно цілуючи Олександра.

– Давай тут, бо вже смеркає, – сказав Олександр. та я послухаю твої вірші, – додав він.

Він дістав із дивана білизну. Сніжана постелила постіль і стала читати такий вірш:

ХМАРИ ЛЮБОВІ

В мрійливому небі твоєї душі

Збираються хмарки твого почуття

І в серце пливуть, як любові рушій, 

І створюють в ньому любовне життя.

Воно то освічую Сонцем шляхи, 

А то уперіщить дощем грозовим

В бутті, омиваючи наші гріхи –

Попробуй у долі щастя зловить!?

Та ось вже затихла любові гроза

З коханим і грім почуття вже замовк –

Любов проясніла у небі думок

Й скотилася радісна з вії сльоза!

Розвіялись хмари і вітер ущух –

На вулиці тихо, – немає грози…

…Та й, що ж то за хмара, яка без дощу?!

Та й, що ж то за жінка, яка без сльози?!


– Гарний вірш. Вдалі порівняння, – сказав Олександр, сідаючи на ліжко.

Сніжана вимкнула світло і вони полягали спати.

Та сон їх не брав. Думка свердлила мозок. Вони знову почали обговорювати отриману інформацію про чорно-біле зображення, яке надійшло на табло з міжпланетного Інтернета. Але сон взяв своє – і вони заснули.

Ранок розбудив Олександра, зазираючи Сонцем у не завішене шторами вікно лабораторії. Він увімкнув компютер і став визначити місце знаходження резервної частини свого мозка та регулювати в резервуарі шоломофону стан аморфності кремнію, адекватний аморфності того кремнію, який знаходиться у корінні волосся на голові. Він надів на голову кремнієвого капелюха – шоломофон і ввімкнув систему комп’ютерного устаткування. На табло з’явилася зона резервного мозку площиною у чотири квадратних сантиметрів. Її координати Олександр щойно заніс у пам`ять комп’ютера і розмістив на зовнішніх носіях інформації комп’ютерного устаткування. За декілька секунд на відео табло з’явилася змістовна таблиця, на якій висвітлювалося значення аморфності кремнію: у резервуарі шоломофону – 30 відсотків, а в кінцівках коренів волосся на його голові було майже 40 відсотків. Олександр увімкнув комп’ютерну систему підготовки шоломофона і, добавляючи в шолом твердий кремній, який в ньому перетворювався в аморфний, спостерігав, як у ньому визначалася аморфність кремнію. Коли дані у змістовній таблиці зрівнялися, вимкнув систему підготовки. Закінчивши дослід Олександр підійшов до Сніжани, яка себе ще удавала сплячою красунею, хоча вже давно прокинулась і спостерігала за ним. Як він підвівся з крісла, жваво запитала: «Модуль готовий?!».

– А ти вже готова розпочати складання комп’ютерної програми для нашого відкриття? – запитав Олександр і, проходячи повз неї, нахилився і чемно поцілував. – Ти ще трішки полеж, а я збігаю до буфета, займу чергу. Що тобі купити на сніданок? – додав він.?

– Дивись сам. На твій смак, – сказала Сніжана, піднялася і, склавши постіль в диван та, навівши марафет сіла у своє робоче крісло.

Вона взяла математичну модель, яку розробив Олександр і вивчаючи, розглянула її, вибрала мову програмування і стала писати програму. В цей час Олександр приніс смачний сніданок, і Сніжана, не втримавшись, відклала свою програму і стала їсти. В цей час пролунав телефонний дзвінок. Олександр взяв слухавку.

– Це лабораторія завода «Токарно-фрезерне устаткування»? Вас тур-

бує телебачення. Це хто? Олександр Світозаренко? З вами розмовляє тележурналіст Петро Микитович Шуліка.

– Телебачення… Шуліка… Я. А що? – здивовано запитав його Олександр і глянув на розгублену від несподіванки Сніжану. – Це ти, «Пташа»?! – пожвавився Олександр.

–Я, Олександр. Ми прочитали в газеті «Фантастична Україна» вашу наукову статтю і хочемо до вас у гості – на чашечку кави і взяти у вас інтерв’ю, яке хотіли б незабаром дати в ефір.

– Гаразд. Якщо не жартуєш, як завжди, то приїздіть. – До побачення. Пам’ятаєш гумориста «Пташу» з нашої групи? – звернувся Олександр до Сніжани. – Замість лікаря став тележурналістом.

– Та де ж там забути? В одинадцятому класі приставав на кожній перерві до нас із Маргаритою, – засміялася Сніжана.

В лабораторії запанувала тиша – кожен думав про написану наукову статтю та про зустріч з телевізійниками. Доснідавши, Сніжана в емоційному настрої знову сіла в робоче крісло і стала писати комп’ютерну програму по розробці системи пізнавання Всесвіту. Олександр почав начиняти виготовлені на заводі шоломофони. Для Сніжани шоломофон, а потім, зробивши ще два запасних, підійшов до неї.

– Багато писати, може хай на завтра? – запитав він і сів на дивані.

– Та ні, хочу закінчити сьогодні. Не заважай, – сказала вона, ледве відводячи від нього закохані очі.

Олександр дістав подушку і приліг на дивані. Милуючись своєю ненаглядною, не зводив з неї очей. Його, як магнітом, тягло до неї. Став пригадувати різні приємні обставини з їхнього спільного життя. Почав з момента знайомства. Він пригадав сосновий ліс, куди пішов із друзями по школі Миколою та Сергієм збирати опеньки. Пригадав, як вони на другий день після зустрічі в лісі пішли в кіно. Ще й зараз здається, що він не лежить на дивані, а сидить у залі кінотеатру, відчуває її тепло. Приємно згадав і той її поцілунок, коли вони стояли біля її будинку і тіла від любові неначе бриніли. Широкою панорамою в уяві стали зринати спогади про навчання в одній групі на факультеті нейробіоніки в київському Медичному інституті Української асоціації народної медицини, де повсякчасно, день і ніч, їхні солов’їні душі співали любов’ю. Згадав весілля, на якому відчував любов як земне тяжіння. Ця згадка, ніби магніт кохання, підвела його з дивана. Він підійшов до Сніжани, обняв її і гаряче поцілував. І, відчувши мелодію любові своїх сердець вони почали писати комп’ютерну програму вдвох. Олександр схвалював алгоритми побудови програми, та інколи доповнював її своїми нюансами, з якими Сніжана зрідка не погоджувалася. Так у наукових суперечках було під вечір створено комп’ютерну програму пізнавання Всесвіту.

19.05. – 27.05 2013.

м.Дніпропетровськ 28.07. – 02.08.2013 р
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого й мертвого (Глава17 ч.2) / Роман | Василенко Андрій Антонович
Попередня публікація: 24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого й мертвого (Глава15) / Роман | Василенко Андрій Антонович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 19)
22.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 18)
21.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 17)
21.05.2018 © Світлана Нестерівська / Мініатюра
Щастя?!
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Гумореска
Небувальщини
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 8, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 10, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 12, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 42  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +19
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +31
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +26
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
13.06.2012 © Пантелеймон Куліш
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
12.04.2011 © Закохана
29.09.2014 © ГАННА КОНАЗЮК
30.03.2012 © Микола Щасливий
10.05.2010 © Трамонтана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди