Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.06.2014 13:21Роман
Фантастика  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 10, Том1

РОЗРОБКА СИСТЕМИ ПІЗНАВАННЯ ВСЕСВІТУ

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 24.06.2014 / 24036

– Математична модель виявлення інформації і пізнавання Всесвіту готова, – так заявив своїй «сніговій королеві» Олександр Світозаренко. – За тобою, люба, розробка комп’ютерної програми, – усмішкою і поцілунком закінчив він свою вимогу.

– А який метод реєстрації інформації, яка входить у мозок, вибрав ти? – запитала Сніжана..

– Я вибрав метод функціональної магнітно-резонансної томографії? – Сказав Олександр.

– А чому не вибрав метод позитрон-емісійної томографії? – Запитала Сніжана.

– Через те, що в клітинах мозку знаходяться нейрони. Вони генерують і передають нервові імпульси, як сплески електричних та магнітних імпульсів, – сказав Олександр.

– Ти, Сашко, мабуть, ще врахував і те, що свідомість як матерія знаходиться у матерії мозку. Вона, будучи невід’ємною часткою Всесвіту, сама здатна генерувати енергію, ведучи до виникнення нової матерії, – зауважила Сніжана.

– Врахував... А звідки ти знаєш? – здивовано запитав Олександр.

– У тебе на чолі написано, – пожартувала Сніжана і додала: – Тому, що це той напрямок, в якому ми розробляємо індивідуальний шоломофон – кремнієвий модуль переходу з технічної системи в біологічну систему, якою є мозок.

– Це так, моя «снігова королево», – усміхнувшись, закінчив Олександр і занурився в думку.

Міркував про те, з чого розпочати втілення своєї ідеї в розробку системи пізнавання Всесвіту. Сів у робоче крісло і почав складати оптимальний план проведення досліджень. В першу чергу належало дослідним шляхом визначити місце знаходження резервної частини мозку та відрегулювати в резервуарі шолому аморфність кремнію, адекватну аморфності того кремнію, який знаходиться у корінні волосся на голові. Але прочитана інформація на табло не давала змоги сконцентрувати думку. Найбільше його бентежила одна сентенція начальника відділу по збереженню даних на зовнішніх носіях інформації: «Ви зможете самі заходити в Інтернет будь-якої планети. Не буде потрібний Інтернет вашої планети, в який ми надсилаємо інформацію».

– Сніжано, давай обговоримо інформацію з планети Нибіру, – запропонував Олександр і увімкнув комп’ютерне устаткування.

Сніжана підійшла, сіла йому на коліна і, пригорнувшись ніжно, стала читати. Зупинилася на такому реченні: «А поки що нехай наш зв`язок нагадає колишнє без звукове і безкольорове кіно».

Прочитане викликало резонну думку та ще спогади... Вони почали дискутувати.

– І дійсно, – розпочала свою думку Сніжана. – Це вкотре доводить, що наша свідомість – продукт мозку, а в цілому ми як біологічна система спроможні сприймати радіо і телеінформацію тільки з осягненої нами відстані. Сприймаємо і не уявляємо, як десь сказане (не чуте на власні вуха) і побачене (не бачене на власні очі) звідти доноситься через ефір до нашої свідомості – мозку. Отже, і резервна частина мозку буде задіяна так само, як і діючий сучасний мозок, тільки функціонуватиме через біологічний штучний шоломофон, який нам з тобою належить створити. Тоді будемо сприймати інформацію з будь-якої недосяжної нами відстані.

– Ти хочеш сказати, моя «снігова королево», що цивілізація розвивається з часом і в певному просторі, до якого наша планета ще не долетіла. І прийде той час, коли в певному просторі свідомість – мозок людини – як біологічна система стане вільно і звично співпрацювати з новою технічною системою подібною радіо і телебаченню. І незалежно від відстані мозок працюватиме так, як працює і зараз, але зі швидкістю думки, котра поки що тільки в нашій уяві миттєво переноситься в різні бажані координати простору. І така співпраця систем буде функціонувати завдяки новій транспортній матерії. Нова цивілізація сприйматиме інформацію від природи, як належне, що створене підсвідомо, не уявляючи ким, як і яким чином. А наука астрологія постійно вивчатиме вплив фізики ефіру на розвиток цивілізації. Саме життя – це результат взаємодії корпускулярної речовини з ефіром...

Цією думкою Олександр закінчив обговорення теми і обняв Сніжану.

– Будемо ночувати в лабораторії чи поїдемо додому? – запитала Сніжана, сидячи на дивані і смачно цілуючи Олександра.

– Давай тут, бо вже смеркає, – сказав Олександр.

Дістав із дивана білизну. Сніжана постелила постіль і лягла. Олександр, вимкнувши світло, теж ліг спати. Та сон їх не брав. Думка свердлила мозок. Вони знову почали обговорювати отриману інформацію про чорно-біле зображення, яка надійшла на табло з міжпланетного Інтернету. Але сон взяв своє – і вони швидко заснули.

Ранок розбудив Олександра, зазираючи сонцем у не завішене шторами вікно лабораторії. Промені повели його до умивальника, а потім посадили в робоче крісло. Він надів на голову біологічного капелюха – шоломофон і ввімкнув систему комп’ютерного устаткування. На табло з’явилася зона резервного мозку площиною у вісім квадратних сантиметрів. Її координати Олександр щойно заніс у пам`ять комп’ютера і розмістив на зовнішніх носіях інформації комп’ютерного устаткування. За декілька секунд на табло з’явилася змістовна таблиця, на якій висвітлювалося значення аморфності кремнію: у резервуарі шолому – 30 відсотків, а в кінцівках коренів волосся на голові – 40 відсотків. Олександр увімкнув комп’ютерну систему підготовки шоломофону і, добавляючи в нього твердий кремній спостерігав, як у ньому визначалася аморфність кремнію. Коли дані у змістовній таблиці зрівнялися, вимкнув систему підготовки. Закінчивши дослід, підійшов до Сніжани, яка себе ще удавала сплячою красунею, хоча вже давно прокинулась і спостерігала за ним. Як тільки він почав підводитися з крісла, жваво запитала:

– Модуль готовий?!

– А ти готова почати складання комп’ютерної програми для нашого відкриття? – запитав Олександр і, проходячи повз неї, нахилився, чемно поцілував і сказав : – Ти ще трішки полежи, а я збігаю до буфету, займу чергу. Що тобі купити на сніданок?

– Дивись сам... На твій смак, – сказала Сніжана, піднялася і, склавши постіль в диван та, навівши марафет сіла у своє робоче крісло.

Вона взяла математичну модель, яку розробив Олександр, вивчаючи, розглянула її, вибрала мову програмування і стала писати програму. В цей час Олександр приніс смачний сніданок, і Сніжана, не втримавшись, відклала свою програму і стала їсти. В цей час пролунав телефонний дзвінок. Олександр взяв слухавку.

– Це лабораторія заводу «Токарно-фрезерного устаткування»? Вас турбує телебачення. Це Олександр Світозаренко? З вами розмовляє тележурналіст Петро Микитович Шуліка.

– Телебачення… Шуліка… Я... А що? – здивовано запитав Олександр і глянув на розгублену від несподіванки Сніжану. – Це ти, «Пташо»?! – пожвавився Олександр.

–Я, Олександре... Ми прочитали в газеті «Фантастична Україна» вашу наукову статтю і хочемо до вас у гості – на чашечку кави та інтерв’ю, яке хотіли б незабаром провести і дати в ефір на цьому тижні – в середу.

– Гаразд. Якщо не жартуєш, як завжди, то приїздіть. – До побачення, – погодився Олександр.

– Пам’ятаєш гумориста «Пташу» з нашої групи? – звернувся Олександр до Сніжани. – Замість лікаря став тележурналістом.

– Та де ж там забути? В одинадцятому класі приставав на кожній перерві до нас із Маргаритою, – засміялася Сніжана.

В лабораторії запанувала тиша – кожен думав про написану ними статтю та про зустріч з телевізійниками. Доснідавши, Сніжана в емоційному настрої знову сіла в робоче крісло і стала створювати комп’ютерну програму по розробці системи пізнавання Всесвіту. Олександр почав робити для Сніжани шоломофон, а потім, зробивши ще два запасних, підійшов до неї.

– Тобі ще багато писати... Може, залишиш на завтра? – запитав він і сів на дивані.

– Та ні, хочу закінчити сьогодні. Не заважай, – сказала вона, ледве відводячи від нього закохані очі.

Олександр дістав подушку і приліг надивані.Милуючисьсвоєюненаглядною дружиною, не зводив з неї очей. Його, як магнітом, тягло до неї. Став пригадувати різні приємні обставини з їхнього спільного життя. Почав з моменту знайомства. Він пригадав сосновий ліс, куди пішов із друзями по школі Миколою та Сергієм збирати опеньки. Розбрелися, хто куди, а зустрівся зі Сніжаною. В його уяві лісове минуле прозвучало незабутньою мелодією:

« Добрий день, красуне! Ану покажи, що ти назбирала! Підійшовши до неї, поставив свій кошик поруч з її кошиком. Там лежали самі маслюки. «А в тебе більше», – сказав він, опустивши на неї здивовані очі.«Я ж сплю не так довго, як ти, – жартуючи, сказала Сніжана і подивилася в його кошик, підвівши карі очі, зустрілася з його поглядом». Цей ніжний і блискавичний погляд розпестив його почуття... Олександр пам’ятає, як охоче і довго вони дивилися одне одному в очі, лиш зрідка поглядаючи на кошики, з яких підглядали опеньки, коли він поклав руку на її плече. Пригадав, як, вийшовши з лісу і зустрівшись із Сергієм, познайомив з ним Сніжану, а потім взяв за руку і повів додому, розповідаючи їй про своє бажання стати вченим. Пригадав, як вони на другий день після зустрічі в лісі пішли в кіно. Ще й зараз здається, що він не лежить на дивані, а сидить у залі кінотеатру, відчуває її тепло. Приємно згадав і свій найперший з нею поцілунок, коли вони стояли біля її будинку і тіла від любові неначе бриніли.

Широкою панорамою в уяві стали зринати спогади про навчання в одній групі на факультеті нейробіоніки в київському Медичному інституті Української асоціації народної медицини, де повсякчасно, день і ніч, їхні солов’їні душі співали любов’ю. Згадав весілля, на якому відчував любов як земне тяжіння. Ця згадка, ніби магніт кохання, підвела його з дивана. Він підійшов до Сніжани, обняв її і гаряче поцілував. І, відчувши мелодію любові своїх сердець, вони почали писати програму вдвох. Олександр схвалював алгоритми побудови програми, та інколи доповнював її своїми нюансами, з якими Сніжана зрідка не погоджувалася. Так у наукових суперечках було під вечір створено комп’ютерну програму пізнавання Всесвіту.

м.Дніпропетровськ 28.07. – 02.08.2013 р
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 9, Том1)
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 11, Том1)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 8, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 10, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 12, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 25  Коментарів:
Тематика: Проза, роман,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
06.01.2012 © Т. Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
03.12.2011 © Т.Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди