Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.06.2014 16:52Роман
Фантастика  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 12, Том1

ДРУГИЙ КОСМІЧНИЙ ЗВ`ЯЗОК

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 24.06.2014 / 24038

Мрячив літній дощик. Двоє людей із зачохленою телекамерою стоять під парасолями біля дверей другої прохідної заводу «Токарно-фрезерного устаткування». Це Петро та Маргарита. Вони чекають працівників заводу, запрошених на вечірню передачу. Обіцяв бути присутнім і директор.

 

До прохідної підїхали на автомашині Олександр та Сніжана. Виходячи, побачили старих знайомих.

 

Доброго ранку! А ви до нас прийшли іще, щоб привітати із дощем?! – на цей раз жартуючи, привітала двома рядками вірша Сніжана.

 

Та ні, погода тут для вас не має значення. Ми просимо на інтерв’ю – до телебачення, – у віршованій формі відповіла Маргарита і, усміхаючись, стала згортати парасолі – свою і Петрову.

 

На сьогоднішню вечірню передачу, – доповнив Петро запрошення Маргарити і підійшов до Олександра. Вони привіталися, потиснувши руки один одному.

 

Будь ласка, заходьте, – ввічливо запросила Сніжана, глянувши на Петра.

 

Будьте, як вдома, – привітливим голосом запропонував Олександр Андрійович. – Розташовуйтесь, а я тим часом увімкну устаткування і приготую ваші шоломофони.

 

Теплу розмову, яка тільки-но зав’язалася, обірвав сигнал міжпланетного зв’язку. Олександр та Сніжана довго чекали цього зв’язку, готуючи цілу низку запитань. Петро мерщій розчохлив кінокамеру, швидко налаштував її.

 

Доброго дня, Олександре Андрійовичу. Вас із Сніжаною і ваших гостей вітають планета Нібіру і я, її мешканець Юрон Борисвітович. Продовжимо вчорашню розмову. Ще раз вітаю вас із закінченням монтажу біотехнічної системи пізнання Всесвіту. Вона і далі буде необхідною, коли ваша резервна частина мозку буде задіяна свідомістю. Буде потрібна так, як зараз вам потрібен радіоцентр та телецентр, мобільний телефон чи радіо, телевізор, якими ви користуєтесь. А ваш, як ви кажете, індивідуальний капелюх – шоломофон лежатиме в історичному науковому музеї. Або будуть приходити до вас і користуватися ним ті, у кого резервна частина мозку ще не визріла. Вони ж бо хочуть спілкуватися з населенням космосу.

 

Доброго дня, Юроне Борисвітовичу. А коли приблизно така подія, про яку ви щойно розповіли, може статися з нашою цивілізацією? – запитав Олександр.

 

Сказати можу одне: треба оцінювати людську зрілість. Кавуни на баштані теж не всі в один день дозрівають. Отак і люди. Та й ми, коли були такі, як ви тепер, теж не всі були готові до такого спілкування. Запрошуйте до себе екстрасенсів та вчених, надівайте їм відповідні штучні шоломофони. Дайте оголошення.

 

Дякую, Юроне Борисвітовичу. А в мене ще таке питання. Ви зараз мене бачите в кольоровому зображенні? – поцікавився Олександр.

 

Так, у кольоровому. Я ж вам сказав, що мені вже не потрібен штучний шоломофон, яким раніше користувався. Його замінила моя резервна частина мозку. І я користуюся своїм комп’ютерним устаткуванням так, як ви телевізором чи мобільним телефоном. Можливо, що ви на вашій планеті будете першою людиною, відчуття якої сприймуть такий фантастичний тріумф. От коли побачите моє зображення кольоровим, то миттєво скидайте геть свого «капелюха» і відправляйте в музей. Це значить, що його замінила ваша частина резервного мозку, – сміючись сказав Юрон Борисвітович.

 

Юроне Борисвітовичу, а з якими планетами ви порадите спілкуватися? – запитав Олександр.

 

Таких доброзичливих, як наша, з яких ми знаємо більше тридцяти. З ними можете спілкуватися. Всі їхні сайти є в міжпланетному та й у вашому Інтернеті.

 

Однак я вважаю, що найцікавішим із цих об’єктів буде планета«SS-433».

 

Юроне Борисвітовичу, скажіть, будь ласка, чи є у Всесвіту планети, що вороже ставляться одна до одної? У чому виявляється їхня ворожість? –

 

поцікавився Олександр.

 

Ці планети стоять на обліку в міжпланетному Інтернеті. Але як би вороже не ставилися одна до одної, вони не несуть Всесвіту майже ніякої загрози, не мають потужної зброї. Воюють між собою через брехню та прагнення до матеріальної наживи. Прикладом є ваша планета Земля. Ми ведемо за нею спостереження і прогнозуємо її майбутнє, – щиро відповів Юрон Борисвітович.

 

Якщо це не ваша військова таємниця, то чи зможете розповісти про майбутнє Землі? Яким ви його бачите? – запитав Олександр.

 

Ви вже будували таку, як у нас, комуну в одній країні, – почав свою відповідь Юрон Борисвітович. – Але так і не вдалося збудувати її до кінця. Це був вдало вибраний суспільний устрій. Був вождь Ленін, який досить вдало його оберігав від оточення капіталу. Це була особистість. Такі лідери народжуються дуже рідко. Зараз такого лідера у вас немає. Щоправда, є одна жінка – Юля Тимошенко, яка могла б покращити духовне і матеріальне життя вашого суспільства. Але олігархи видумали на неї кримінал, а правителям було тільки цього й треба. І влада незаконно посадила її за грати, бо вбачала в цьому лідеру основного політичного конкурента перед наступними президентськими виборами. Існують лише такі лідери, котрі поставили перед собою матеріальну мету, а не наукову чи духовну. До влади прийшли вожді, які на замовлення капіталу доводять країну до руйнації. Ці вожді, прийшовши до влади все соціальне надбання перекрали в свої кишені, ставши потенційними олігархами. Зараз на вашій планеті, у Сполучених Штатах Америки, є так звана Резервна Федеральна Система. Ця система приватна і належить найбільшому на планеті олігарху. Його виробництво – це відомі вам долари. Друкарський станок скільки хоче, стільки й друкує, а на ринку збуту – як хоче, так і крутить попитом на свою продукцію, що приносить величезні прибутки. Ця система за свої долари купує все. І коли привласнить всю планету Земля, довівши всіх олігархів до банкрутства, то скінчиться її матеріальна мета як потреба. І тільки тоді (та й то, як то кажуть, бабуся надвоє гадала) ця матеріальна особистість може стати духовною. А поки цей олігарх і його спадкоємці будуть привласнювати всю планету Земля, мине дуже багацько часу. Війни між країнами більше не буде. Будуть смертельно воювати між собою клани та олігархи – доти, поки з них не залишиться один. Отаке твоє і твого покоління майбутнє, Олександре Андрійовичу, – із сумним поглядом закінчив свою відповідь Юрон Борисвітович.

 

А на інших планетах – яке матеріальне та духовне життя мешканців? – запитала Сніжана.

 

На таких планетах, як наша, всі живуть заможно, в мирі і в злагоді. А на таких, як ваша, – духовно і матеріально не гірше, ніж ви, а трішечки краще, – коротко і зрозуміло відповів співрозмовник.

 

Юроне Борисвітовичу, скажіть, будь ласка, чи ви спілкуєтеся з планетами, де немає такого устаткування, як наше? Якщо спілкуєтесь, то як і завдяки чому? – запитала Сніжана.

 

Спілкуємося, так би мовити, однобічно – без їхнього відома. Наше комп’ютерне устаткування оснащено устроями автоматики і телемеханіки, тож ультразвукові системи виявлення і пізнавання дозволяють посилати і повертати назад потрібний нам інформаційний запит. Ми ведемо дослідження та обстеження так само, як ви проводите обстеження внутрішніх органів людини. Але ми можемо навіть розпізнати думку цивілізованої живої істоти. Тому нам доступна інформація, у якій маємо потребу, – від живої і неживої матерії. Я зараз можу відповісти, які мрії пробіжать у чарунках вашого мозку, коли буду використовувати спеціалізоване комп’ютерне устаткування. Хочете, давайте перевіримо, – так пояснив він Сніжані Вікторівні і пішов вмикати спеціалізоване комп’ютерне устаткування.

 

Давайте, – з нетерпінням сказала Сніжана.

 

Приготуйтесь. Увага. Посилаю запит до мозку, – сказав він і натиснув клавішу запиту та клавішу відповіді. І став на екрані комп’ютера не вголос читати її думку: «Треба й собі почати розробку такого устаткування. Та чи варто, коли ще моя резервна частина мозку не задіяна свідомістю?» – Варто, адже у вас є штучний шоломофон... Починайте розробку спеціального комп’ютерного устаткування, – вже уголос відповів Сніжані Юрон Борисвітович.

 

Я зрозуміла. Сподіваюся, що незабаром і я розгадаю вашу сокровенну думку, – пожартувала Сніжана. – Юроне Борисвітовичу, у нас із Олександром в гостях журналісти з телебачення – Маргарита та Петро. Хочуть взяти у вас інтерв’ю.

 

Будь ласка, – відповів він.

 

Яка у вас, Юроне Борисвітовичу, культура духовного життя? – запитав Петро.

 

За формою – така ж, як у вас: театри, кіно, художня література, а за змістом – не знаю, де краща: у нас чи у вас. Про це може сказати тільки третя особа. Безперечно, я заглиблююся в культуру багатьох країн, особливо такої славної держави, як Україна. Подобається, коли танцюють або співають у вишиванках. Люблю українську поезію за її щиру, соковиту мову, – відповів Юрон Борисвітович.

 

Ви, шановний, можете прочитати моє бажання? – запитала Маргарита.

 

А якщо не зможу? Що ви тоді зі мною зробите? Ну добре, давайте спробую, – зі щирою посмішкою промовив співрозмовник.

 

Хочу запитати у вас, Юроне Борисвітовичу: коли ви звернули увагу на українську поезію? А ще – хотіла б прочитати вам свої вірші. Яка тематика вам до вподоби? – запитала Маргарита.

 

Звичайно, люблю і хотів би послухати щось ліричне, про кохання. Виберіть вірш, який хочете прочитати, назвіть тільки його заголовок, а далі – слухайте, читати буду я. Зараз, з вашого дозволу, його сканую з вашого мозку і прочитаю, щоб всі присутні почули, – сказав він і натиснув дві клавіші.

 

Маргарита вибрала вірш, прочитала в уяві його назву і стала слухати, а співрозмовник почав зчитувати його вголос із табло свого комп’ютера:

 

 

 

БІЛА ТРОЯНДА

 

 

 

Троянда я біла, чарівно-колюча,

 

Душею відкрита, пелюстками губи...

 

Я сніжна обличчям і завжди пахуча,

 

Без мене ніде не відбудуться шлюби!

 

Я ніжно-колюча, шипи, наче піки,

 

Пелюсточки білі – мій рід загадковий,

 

Мені не байдужі круті чоловіки –

 

Приношу я в будні їм настрій святковий!

 

Троянда я біла, чарівно-колюча,

 

Я серцем відкрита, пелюстками губи...

 

І ніжна, мов бархат, і завжди пахуча.

 

Кого уколю – той навіки полюбить!

 

 

 

Спасибі, – сказала Маргарита і запитала: – А ще можна запропонувати?

 

Із великим задоволенням послухаю... Прошу щось на політичну тематику.

 

Маргарита знову в уяві вибрала вірш під назвою «Біла тигриця» і сказала, що вона готова. Співрозмовник, натиснувши дві кнопки, жартуючи, сказав, що можна починати. Всі стали уважно слухати. Це був такий вірш:

 

 

 

БІЛА ТИГРИЦЯ

 

 

 

Я – біла тигриця, загадка природи!

 

Маскуюся скрізь в небезпечному вирі…

 

Я знати не хочу якої породи,

 

Лиш хочу я жити спокійно, у мирі!

 

Я біла тигриця – оскал мій зубатий!

 

Маскуюсь завжди у безпечному цвіті,

 

Не хочу я спокій для себе лиш мати,

 

Так жити набридло в блудливому світі!

 

Я – біла тигриця, є символом року!

 

Маскуюся скрізь в небезпечній країні…

 

Оскал мій – рушійні корупції кроки,

 

Ганьба, хто порушить закон в Україні!

 

 

 

Щось вас на біле потягнуло. А про чорне є? Якщо є, то давайте... І бажано прочитати… – на політичну тему, – попрохав він.

 

Маргарита в чарунках своєї памяті знайшла вірш, але зрозуміла, що забула текст.

 

Юроне Борисвітовичу я назву вірша знаю, але його вже не пам’ятаю, – розпачливо промовила Маргарита.

 

А ви не хвилюйтеся. Мозок людини влаштований так, як і комп’ютер. Те, що йому непотрібно весь час пам’ятати, відправляє у кошик пам`яті. Отож, будьте певні, ми знайдемо, – впевнено сказав він.

 

Тоді давайте. Я готова. Натискайте клавіші комп’ютера, – задоволено промовила Маргарита.

 

Юрон Борисвітович натиснув на якісь клавіші і став читати, а всі уважно слухали вірш

 

 

 

МУХА-РОЗТОРОПА

 

 

 

Зазирнула муха якось ненароком

 

В унітаз, з вікна влетівши в нього скоком...

 

В нім вода блищить, неначе скло кватирки,

 

І щось радить їй на вухо, ніби гирка:

 

– Від фекалій він вбиває тухлий запах,

 

Екологію тримає цим на рівні.

 

У Європу, мов якийсь новітній клапан,

 

Пропускає непригожі людям зливні,

 

Що течуть крізь нього в світ нових стандартів –

 

Та й вони його уже не варті!

 

У води й питає муха-розторопа:

 

– Унітаз, скажи: це ж що – вікно в Європу?!

 

 

 

Гарні вірші ми почули, – майже в один голос із Юроном Борисвітовичем сказали присутні.

 

Дуже вдячна всім вам, – сказала Маргарита.

 

Юроне Борисвітовичу, ми, мабуть, вже вас втомили, – зауважив Олександр. – Якщо ні, то ще одне, останнє на сьогодні запитання... Скажіть, а на вашій планеті сім’ї розлучаються?

 

Ні, не розлучаються, проте по декілька разів одружуються. Бо в нас – багатолюби. Їх об’єднує взаємна любов. Нам почуття зради не відоме. Такого слова у нашому тлумачному словнику немає, і ми його ніколи не вживаємо у спілкуванні. І якщо ви говорите, що на сьогодні досить спілкуватися, то я кажу всім: «До побачення в ефірі у наступному зв’язку», – сказав він, попрощався і вимкнув комп’ютер.

 

Ну, що? – сказала Сніжана, звертаючись до телерепортерів – Петра та Маргарити. – Запрошення ваше приймаємо. Так, Олександре Андрійовичу? Тепер, мабуть, треба нам скорегувати сценарій сьогоднішньої вечірньої телепередачі.

 

Вони вчотирьох заглибилися у сценарій. На вулиці накрапав невеликий дощик. Скріпивши сценарій підписами, Петро та Маргарита почали укладати свої речі.

 

Ви ж не забудьте взяти із собою Сергія Никифоровича, – нагадала Маргарита.

 

Олександр і Сніжана приступили до обговорення чергової наукової теми по подальшому удосконаленню комп’ютерного устаткування. Петро і Маргарита повертатися у телецентр. Так закінчилася більша половина робочого дня.

 


 

 

м.Дніпропетровськ 07.06 – 10.06.2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.06.2014 Проза / Роман
На грані живого і мертвого (Глава 11, Том1)
24.06.2014 Поезії / Пісня
ЛЮБЛЮ Я ТЕБЕ, УКРАЇНО
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 10, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 12, Том1)
11.07.2014
На грані живого і мертвого (Глава 13, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 37  Коментарів:
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
20.03.2015 © Вікторія Легль
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди