Зниклий безвісти
Вірш присвячений зниклому безвісти Славутчанину Повстюку Андрію!
Серце рветься на шматки,
Що тепер робити?
Куди ведуть ті сліди?
Як на світі жити?
– «Де ти, сину, мій соколе»,
Все голосить мати,
– «Доле, моя гірка доле,
Звідкіль виглядати?
Люди добрі, все благає,
Зарадьте у горі,
Сина донечка чекає,
Як скоритись долі».
У мить весь світ почорнів,
Голосить родина,
Тут не треба зайвих слів,
Він її частина.
– «Приснись, сину, розкажи,
Де тебе шукати?
Де твої скажи сліди?
За що воювати?
Може зранений лежиш?
Треба допомоги?
Чого ж синку, ти мовчиш?
З якої ж дороги?
Тебе, рідний, зустрічати,
Хто відповідь знає»?
День і ніч голосить мати,
Війна не втихає.
м. Славута,
