01.07.2014 16:27
Без обмежень
272 views
Rating 5 | 1 users
 © Дарія Китайгородська

МАЙБУТНЄ В ІМЛІ

Полюбляю час від часу зануритися в атмосферу жахливчиків Стівена Кінга, особливо зараз, коли на тлі реальних подій в Україні ці фантастичні страхи здаються майже кумедними. Найсмачнішими мені видаються твори Кінга, присвячені катаклізмам у майбутньому. На мою нескромну думку, найбільш потужним представником цього класу є повість «Імла» (The Mist, у російському перекладі – «Туман»). Є й доволі непогана екранізація Френка Дарабонта, створена у 2007 році. Однак, якщо хочете отримати максимальний катарсис від фіналу фільму «Імла», раджу спочатку все ж перечитати повість.

Сюжет тут доволі простий: після руйнівного буревію з`являється загадковий туман, який сповиває все навколо. Герої повісті опиняються у замкнутому просторі супермаркету, а за його скляними вітринами бродять істоти, які наче виринули з найстрашніших снів про потойбіччя.

Як у повісті, так і у фільмі, дія відбувається протягом кількох днів, але навіть такого короткого часу вистачає, щоб показати, як швидко загалом цивілізовані люди перетворюються на натовп переляканих варварів, які готові йти за будь-ким, хто пообіцяє їм повернення до колишнього комфорту та спокою. Шлях стрімкої деградації від сповідування гуманістичних ідеалів до вчинення людських жертвопринесень проходять чоловіки й жінки абсолютно різних суспільних прошарків. Невелика купка тих, хто не зміг повірити у реалістичність того, що відбувається, гинуть відразу. Ще менше людей змогли залишитися людьми й спробували протистояти загальному божевіллю та хаосу.

У повісті ця маленька модель людського суспільства демонструє, що тільки ті, у кого є сили боротися за себе й близьких, можуть сподіватися (тільки сподіватися!) на порятунок. Найбільше, що вони отримують, - це надія.

На відміну від повісті, фільм має інакше закінчення, більш похмуре, у готичному стилі: як каже моя племінниця, «якщо коротко, то всі померли!». Ну, майже всі. Залишився тільки один, найкрутіший, щоб відчути всю мізерність своїх потуг у протиборстві з фатумом (чи богом – це вже хто як сприймає).

Чесно кажучи, подивившись вчора фільм, у мене спочатку виникло бажання надавати копняків режисерові, бо отримала дуже сумний присмак від перегляду. Однак, поміркувавши, зрозуміла: ми звикли, що кінцівка має бути якщо не щасливою, то бодай оптимістичною, і чекаємо цього ж від справжнього життя. А воно насправді буває різним, і щасливих закінчень має обмаль. Як на мене, цей фінал спонукає проживати кожну мить життя тут і зараз, не поспішати з висновками, бо майбутнє сховане в імлі, й невідомо, які зміни чекають нас за кілька секунд. Словом, carpe diem!

1 липня 2014 року Київ



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Літературний твір, Для дорослих, Про час, Про життя і смерть

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Літо-літечко / Есе | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Мій Крим / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.07.2014 09:40  Тетяна Ільніцька => © 

Дуже тонкою є межа між цивілізацією і варварством. Ця проблема цікавить багатьох митців. Де та межа, яка відділяє людське від звірячого у кожному з нас? І де той чарівний перемикач, на який натиснувши, відразу можна перевести людину з одного "стану" в інший?
Зацікавили)) 

 01.07.2014 17:18  Панін Олександр Мико... => © 

Цілком погоджуюсь. 

 01.07.2014 17:17  © ... => Панін Олександр Миколайович 

carpe viam теж годиться, важливий процес, чи то пак - дорога... 

 01.07.2014 17:14  Панін Олександр Мико... => © 

У житті майже нема надії на хеппі енд, хай залишається у мистецтві.(дитячи забаганки, звісно...)

carpe viam 

 01.07.2014 17:13  © ... => Суворий 

І це також. У фільмі, до речі, дуже класна акторка грає Матір Кармоді. Так натуралістично... 

 01.07.2014 16:52  Суворий => © 

Найцікавіше в цій повісті Кінга спостерігати, як починає агресивно домінувати та брати гору релігія над здоровим глуздом... 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо