Його життя було гірким на смак
Його життя було гірким на смак,
Та він звикав поволі до гіркоти.
Обабіч шляху пломеніє мак.
Пелюстки маку напува спекота.
Він також пив пекучий сонця жар.
Його посмішка часом яскравіла,
Немов серпневий смолоскип Стожар,
Чи як на озерці лілея біла.
А за посмішками такий ереб думок:
Ні промінця, ні жодної іскрини.
Він прошивав пустелі сторінок
Печалями розбурханої днини.
Навіщо так? Якби ж то міг спізнати
Похмурий син мінливої Горині,
Чому порожні в селах рідні хати,
Чому підлота править в Україні?
Коли б то знать, чим розбудить надію.
Коли б то знать. А бур’яни навколо
Вкривають ниву. Вітер полем сіє
Гірке насіння. Серце захололо.
