Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.07.2014 18:26Роман
Фантастика  
00000
Без обмежень
© Василенко Андрій Антонович

На грані живого і мертвого

Глава 13, Том1

ЗВ`ЯЗОК З МІЖПЛАНЕТНИМ ІНТЕРНЕТОМ

СПІЛКУВАННЯ З ГУМАНОЇДАМИ КОСМОСУ
Василенко Андрій Антонович
Опубліковано 11.07.2014 / 24315

В другій половині робочого дня Олександр та Сніжана стали ретельно обговорювати почуте ними у першому міжпланетному зв’язку. Воно в їхній уяві малювало образи їхнього бажання і викликало душевне прагнення втілити в наукові розробки свої сокровенні мрії.

– Я все ж думаю про сказане Рирторією Алмазонівною. Резервна частка мозку може сприймати не тільки колір, а навіть наші з тобою почуття, – зауважив Олександр.

– Що стосується кольору, то нам тут з тобою, любий, все дуже добре зрозуміло – необхідно удосконалювати функції нашого устаткування так, як колись удосконалювали телебачення – з чорно-білого на кольорове, – сказала Сніжана. – А що стосується розпізнавання почуття, то тут треба добряче помізкувати. Як ти гадаєш, Олександре, – упораємося? – запитала вона.

– Давай краще зробимо першу розвідку на сайтах планети «SS-433», – запропонував Олександр.

– Гаразд, промовила Сніжана і увімкнула комп’ютерне

устаткування.

На екрані з’явилося запитання: « Хто ви? Яка потрібна інформація?»

Сніжана ввела свій пароль і написала запит. На екрані знову з’явився напис: «Дякуємо, плането Земля, за те, що в цьому питанні наважилися звернутися саме до нас. Наші вчені розробили устаткування, яке може не тільки розпізнати колір, а й дозволяє живим істотам, які спілкуються, обмінятися почуттями та з їхнього дозволу сканувати мозок. Ми будемо дуже раді поділитися своїм досвідом. Можете скористатися нашим кресленням по цьому устаткуванню і отримати креслення. Звертайтеся до відділу інформації, який очолює Іван Андрійович Даценко. Ось по цьому паролю, який ви зараз бачите на табло. Всього вам найкращого».

Олександр тут же ввів пароль у свій комп’ютер. На табло з’явилося чорно-біле зображення особи жіночої статі. Це була молода симпатична жінка, яка нагадувала звичайну українську молодицю: повненька, голубоока, чорноброва, пишні щоки, губки бантиком, рівний ніс, товсті та довгі коси.

– Я – секретар відділу інформації. Звати мене Наташа. – сказала вона. – Ми вже отримали ваш запит, який щойно поступив з Інтернету в наш відділ, і ми з Іваном Андрійовичем Даценко вже готові передати вам креслення по цьому устаткуванню. Будемо раді поділитися досвідом. Ви можете скористатися нашими кресленнями. Ви готові їх зараз отримати? – люб’язно спитала Наташа.

Олександр та Сніжана від такої несподіванки стрілися радими очима і майже в один голос сказали: «Так!. Ми готові». Сніжана увімкнула зовнішню пам`ять комп’ютерного устаткування. На табло вискочило слово «прийом». Це ж слово з’явилося і перед очима Наташі на відео табло в кабінеті відділу інформації планети «SS-433».

– Я бачу, що ваше устаткування готове прийняти... Передаю креслення, – сказала Наташа і увімкнула відповідне устаткування.

– Прийом закінчено, – повідомила Сніжана. – Ми не очікували, що ви так терміново виконаєте наше замовлення. Щиро дякуємо!

– А тепер давайте познайомимося, – продовжувала розмову Сніжана. – Мене звати Сніжана, а це – Олександр. У нас буде до вас декілька запитань, – додала вона.

– Будьте ласка, задавайте, скільки завгодно, – відповіла Наташа.

– Скажіть, Наташо, а ми на вас зовні та духовно схожі? Як вам здається?

– Напевне, що так. Ми давно спостерігаємо за вашою планетою, адже її створено ідентично нашій планеті найвищим Розумом, тобто Богом, відразу ж після нашої планети. І все живе і неживе, що є у нас, тотожне вашому.

Народжуємося так само, як і ви, з такою ж вагою. Такі ж проживають національності. До речі, я – українка і володію всіма мовами. Не розлучена холостячка і дуже б хотіла поспілкуватися з вашими хлопцями. Між нами, щоправда, не одна є різниця. Термін нашого життя такий, як на планеті Нібіру. Те, що є у вас негативне, ми вже прибрали зі свого побуту. Це, зокрема, армія та гроші. Ми всі духовно і матеріально рівні, незалежно від національності та посади. Живемо в злагоді й любові. Армія нам не потрібна, бо немає на нашій планеті ворогів. Гроші зайві, бо розподіл національних здобутків іде по потребі кожного. На всій планеті – тільки планове господарство. У нас створено планетний автоматизований центр по плануванню та обчисленню економічної інформації. Всюди стоять регістратори виробництва будь-якої продукції. Такі регістратори передають інформацію про щодобову кількість випущеної продукції на обчислювальний центр, де враховується споживча потреба населення нашої планети. Якщо добова потреба перевищує добовий випуск продукції тої чи іншої галузі виробництва або навпаки, – приймається відповідне рішення. Немає ні черг, ні зіпсованої або зайвої продукції. А у вас, як ми вже зараз бачимо, продукція, на яку вийшов термін споживання, тоннами вивозиться на смітники. Чому б не зменшити ціну? Хай краще пропаде? А прилавки – забиті товарами широкого вжитку. Так чи не так? – закінчила відповідь Наташа.

– Дякуємо за дуже зрозумілу відповідь, – сказав Олександр. – Якщо у вас, Наташо, теж є до нас запитання, будь ласка, слухаємо...

– Моє запитання стосується особисто вас, Олександре Андрійовичу, – промовила Наташа. – Що будете робити, коли, не дай Бог, ваша любов до Сніжани раптом зникне? Розлучитеся з нею і кохатимете іншу жінку?

– Такого не може бути ніколи, – впевнено відрубав Олександр. – Я її люблю і без неї не зможу жити. Вона – це моє тіло, мій розум, мої очі, моя душа і серце. І якщо все це зникне, то я буду мертвий.

– Іншої відповіді від вас, Олександре, я не очікувала, дякую за відверте і щире зізнання, – сказала Наташа. – Але… – хотіла щось сказати, однак передумала.

– Тоді і в мене на ваше запитання появилося теж запитання, – підтримала розмову Сніжана. – А що, на вашій планеті таке трапляється? Як часто?

– Трапляється, бо любов – це теж особлива матерія нашого почуття. Будь-яка матерія в оточенні іншої матерії при певних невідомих нам обставинах генерує в ефірі енергію, яка може на деякий час створити нову матерію, що буде здатна з невідомої нам причини притупити гострі почуття любові, – зауважила Наташа.

– І що ж ви робите в такому випадку? – запитав Олександр.

– А це нас не турбує. Наші почуття сприймають любов різної величини. І така різна любов тільки приємно впливає на свідомість подружжя. Ми сприймаємо це як належне. Подружжя відчуває любов кожного з нас. Коли в наші почуття завітає взаємна любов іншої особи, ми, відчувши її, зразу кажемо одне одному: «Я тебе люблю». Живемо таким ефірним випробуванням любові на її міцність і тривалість, не звертаючи на це увагу, бо такими стаємо вже при народженні. Різна любов – це наша потреба, наша душевна та духовна їжа, – сказала Наташа.

– А як це розуміти, що ви – не розлучена холостячка? – запитала Сніжана.

– Це означає, що я не розлучена, бо розлучень у нас взагалі немає, однак вдруге ще не вийшла заміж, – відповіла Наташа.

– Візьмемо до уваги ваше пояснення, шановна пані Наташо, – сказав Олександр і задумався над отим але. – Щиро дякую. Якщо у вас не буде більше запитань, то з вашого дозволу закінчуємо наш перший з вами зв`язок.

– Я теж вам щиро вдячна. Раніше ні з ким так не спілкувалася. Мені було дуже приємно з вами, шановні Сніжано та Олександре. До нової зустрічі! – попрощалася Наташа і вимкнула зв`язок.

Олександр та Сніжана стали обговорювати ставлення Наташі до любові, до її сприйняття і розуміння. Така розмова в їхній уяві малювала зрозумілі, абстрактні образи любові і викликала збудження емоцій, які оп’янили до нестями. Вони повністю віддалися своїм почуттям. І коли почуття, як два гострі леза, на деякий час притупилися, роздрукували два примірники креслення.

В лабораторію зателефонував Микола Антонович, запитав, що нового.

– Ми отримали креслення по устаткуванню з планети «SS-433». Зараз занесемо, – сказав Олександр Андрійович.

Один примірник креслення Сніжана віднесла Миколі Антоновичу, і він став його ретельно розглядати, писати специфікацію на виготовлення деталей. Олександр почав складати кошторис на таке устаткування. Сніжана прийшла від Миколи Антоновича і, підготувавши деякі питання, якими необхідно доповнити вечірню телепередачу, стала допомагати Олександрові. Коли вони закінчили писати кошторис, вже була дев’ятнадцята година. Довелося поспішати. Олександр вимкнув комп’ютер і став одягатися. Сніжана зібрала домашні речі в сумочку і теж одягнулася. Коли виходили, Олександр, вже закриваючи двері, розмовляв із «Птахою», притискаючи мобілку плечем до лівого вуха.

– Ми вже зібралися. За двадцять хвилин будемо у вас, – сказав Олександр, і вони швидко сіли в машину, в якій уже був Сергій Никифорович і Микола Антонович.

На автостоянці, яка була розташована біля телецентру, на них уже чекав «Птаха». Олександр Андрійович та Петро Микитович взяли Сніжану під руки, і через шість хвилин «Птаха» відкривав двері телецентру. До виходу в ефір залишалося десять хвилин. Петро Микитович познайомив їх із керівництвом телецентру, яке радісно вітало науковців, котрі перші на планеті знайшли пізнавальний шлях до космічних світил і мають познайомити пересічних громадян Землі з таким неймовірним досягненням науки, котре відкриє неосяжні горизонти Всесвіту.

Увімкнулися прожектори. Світло, наведене на Сергія Никифоровича, Миколу Антоновича, Олександра Андрійовича, Сніжану Вікторівну, Петра Микитовича та Маргариту Віталіївну, своєю яскравістю засліплювало їм очі. Порушив тишу студії рівний голос ведучого.

– Сьогодні у нас в гостях: і він поодинці представив присутніх науковців, які роблять такі важливі кроки у міжпланетному спілкуванні.

– Сергію Никифоровичу, скажіть, будь ласка, як вам вдається поєднувати промислове виробництво з наукою? – звернувся ведучий до директора.

– Можливо, тому вдається, що не можу жити без науки. Вона підсвідомо впливає на мою свідомість і, можливо, дає вказівки: що робити і як робити. Сподіваюся, це зможуть підтвердити і мої науковці, – відповів він.

– Олександре Андрійовичу, яка наукова тема сьогодні вас більше за все хвилює? – запитав ведучий у наступного гостя програми.

– Найбільше турбує тема передачі інформації на будь яку відстань та її отримання з будь-якої відстані зі швидкістю нейтрино.

– А як ви собі це уявляєте? – запитав ведучий.

– Розповідати вам про свою уяву, яку на сьогодні вже можна не тільки послухати, а й побачити наяву, немає сенсу. Давайте краще подивимося і послухаємо те, що зафіксували на телекамеру минулого тижня Петро Микитович та Маргарита Віталіївна, – запропонував Олександр Андрійович.

– Тоді, шановні глядачі, давайте ми подивимося і послухаємо, – погодився ведучий.

Режисер увімкнув потрібний сюжет. На екрані монітора стали з`являтися інопланетні діячі, які відповідали на запитання землян.

Микола, Олександр та Сніжана, хвилюючись і переживаючи вже вдруге, сприймали серцем і душею появу цих інопланетних персонажів, які так чітко і зрозуміло давали відповідь на поставлені запитання.

На екрані монітора, від якого Сніжана та Олександр ні на секунду не відводили очей, закінчився відеоматеріал. Увімкнули студію.

– Миколо Антоновичу, а над чим ви зараз працюєте? – запитав ведучий.

– Я зараз розробляю специфікацію для виготовлення деталей. Буде у нас нове комп’ютерне устаткування. Воно дасть можливість пізнавати колір та отримувати відомості про почуття живої істоти. А ще – розглядаю кошторис для їх виготовлення. Проситиму гроші у міністра медицини, – відповів Микола Антонович. Та ще разом із Олександром Андрійовичем створюю математичну модель для цього нового комп’ютерного устаткування.

– А ви, Олександре Андрійовичу, теж ідете далі в пошуках? – запитав ведучий.

– Так. Зараз ми вдвох з Миколою Антоновичем шукаємо оптимальний варіант створення нового устаткування і пишемо математичну модель, по якій це нове устаткування співпрацюватиме разом із комп’ютером, – задоволено відповів Олександр.

– Які нові проблеми нині розв’язуєте ви, Сніжано Вікторівно? – продовжив розмову ведучий.

– Я вивчаю математичну модель, яку створили мої колеги, та почала писати по ній комп’ютерну програму для сприйняття почуття та кольору, – жваво повідомила Сніжана.

– Шановні глядачі, те, що ми почули і побачили, – це дійсно неабияка сенсація, яка залишила приємне враження. Я дуже радий, що є такі вчені, – звернувся ведучий передачі до глядачів. – Хочу разом з вами щиро подякувати їм і побажати нових досягнень у науці.

Ведучий, піднявшись, підійшов до кожного і потиснув руку. Петро Микитович та Маргарита Віталіївна теж приєдналися до такої урочистої церемонії привітання.

– Сашко, зараз ми вас зі Сніжаною проведемо, – сказав «Пташа».

Вони, попрощавшись із працівниками студії, пішли в супроводі Петра та Маргарити.

Весело поверталися до автостоянки. Жили всі в одному районі. Сергій Никифорович попросив свого водія, і той всіх порозвозив по домівках.

Олександр та Сніжана повечеряли і стали готуватися до сну.

– Давай завтра знову вийдемо на зв`язок із Наташею з планети «SS-433», – запропонувала Сніжана.

– Обов`язково, – погодився Олександр і, згадавши Наташу, упав, ніби у сплячку, в теплий поцілунок Сніжани.

м.Дніпропетровськ 20.06.2013 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.07.2014 Поезії / Ліричний вірш
АКАЦІЯ
16.07.2014 Поезії / Вірш
МАЙДАН КУЄ ІЗ СЛІВ ЛЕЩАТА...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
На грані живого і мертвого (Том I)
13.06.2014
На грані живого і мертвого - МІЖПЛАНЕТНЕ СПІЛКУВАННЯ (Глава 1, Том1)
24.06.2014
На грані живого і мертвого (Глава 12, Том1)
11.07.2014
На грані живого і мертвого (Глава 13, Том1)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 46  Коментарів:
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +6
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +47
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
09.12.2010 © Тундра
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди