12.07.2014 21:07
Без обмежень
273 views
Rating 5 | 5 users
 © Тарас Процайло

За кров пролиту на Зеленопіллі

Минають тижні «вічної» АТО, 

Військові ллють свою кров на Донбасі

На небі їх давно уже не сто…

«Жалоба буде», − кажуть морди ласі.


Країна вся ридає у жалю, 

І плаче мати (сина вже немає).

Чи довго ще терпіти москалю, 

Чи, може, хоч Господь його скарає?


Зеленопілля – ще один кінець, 

Який початком стане для солдатів…

Спинився стукіт відданих сердець

Тепер нам їх лишилось пам’ятати.


Не схаменеться «путінська орда», 

Їх сатана створив, щоб убивати.

Та є одна для тих «чортів» біда.

Наш нарід буде Неньку захищати.


Хоч наша влада ніби і за нас, 

Та вміє лиш горлати про жалобу.

Як не надійде «знищити» наказ, 

Ще їм народ покаже свою злобу.


З лиця землі зітремо москаля, 

І кожен з нас ще буде посміхатись, 

Братів обійме «змучена» земля…

Ми ж ними вічно будемо пишатись!

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Патріотичний вірш, Війна 2014 Україна, Про війну

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вихор мого кохання / Ліричний вірш | Тарас Процайло». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш на могилі "сестри" | Тарас Процайло». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Тарас Процайло.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.07.2014 10:12  Тетяна Ільніцька => © 

Слава Україні! Героям - Слава!!! 

 13.07.2014 09:26  Тетяна Чорновіл => © 

Зрозумілі Ваші патріотичні почуття! 

Публікації автора Тарас Процайло

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо