14.07.2014 01:13
для всіх
233
    
  7 | 7  
 © Наталка Янушевич

Богданове повідомлення

Нічого не питай мене. Я тут.

Ти знаєш все, а більшого – не вільно.

І не гадай: впаду чи не впаду, 

І не вмирай, коли мовчить мобільний.

Ми всі, не озираючись назад

На спинах день волочим камуфляжний.

Забудь про стрілянину і про «Град», 

Однаково ще хтось із нас поляже.

Мене цей день від тебе не відняв, 

Шолом і броник – твій останній дотик, 

І навіть це руденьке кошеня, 

Яке прибилось до моєї роти.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.08.2014 19:58  Тетяна Чорновіл => © 

Наталю!

Дозвольте привітати Вас з Днем Народження!

Бажаю щасливого кохання, творчого натхнення і мирної України! Нехай збуваються найзаповітніші мрії!

 15.07.2014 21:18  © ... => Тадм 

Кожен наш вірш - і про сьогодення, і про вічність, і про відчуття, і про знання -про саме життя, Тадм (даруйте, не знаю, як вірно утворити кличну форму).
Спасибі за відгук.

 15.07.2014 11:54  Тадм => © 

Боляче усвідомлювати, що це про сьогодення. гарний вірш

 14.07.2014 18:21  Світлана Рачинська => © 

Аж зжалось щось всередині... Проникливий і болісний твір.

 14.07.2014 11:25  © ... 

Дуже вже реально і близько було. Дяка Вам.

 14.07.2014 11:08  Олег Буць => © 

Коротко. По-солдатськи. В них дійсно нема часу багато говорити. Клас!

 14.07.2014 10:42  Деркач Олександр => © 

Чудово

 14.07.2014 09:23  Тетяна Белімова => © 

Пані Наталіє! Вашим поетичним талантом не можна не захоплюватися! Ніби проста, бачена нами зараз скрізь інформація, але як вона за душу бере під вашим пером!
Це вже історія, наша українська історія, на жаль, яка буде промовляти і промовляти до нащадків крізь віки!
Дуже зворушливий і світлий твір! Якби нашим хлопцям його передати!!!

 14.07.2014 02:07  © ... => Тетяна Чорновіл 

Спасибі за відгук.

 14.07.2014 00:15  Тетяна Чорновіл => © 

Сумно і щемливо!
Коли тільки закінчиться цей жах!