Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.07.2014 18:42Сонет
Про життя  
40000
Без обмежень
© Лілія Ніколаєнко

Царство земне

(вінок сонетів)

Лілія Ніколаєнко
Опубліковано 21.07.2014 / 24446

1. 

Найбільша втіха на землі – це влада,  

Релігія незмінна всіх епох,  

Лихварка, що бере найвищу плату – 

Душею віддають їй вічний борг. 

 

Володарю земний і сонця брате! 

Зізнайся сам собі, а хто твій бог? – 

Чи той, хто був за правду розіп’ятий,  

Чи гордістю оспіваний порок? 

 

Хто прийме каяття твоє спізніле,  

Кого в пітьмі так жадібно шукав? 

В душі заплачуть янголи безкрилі,  

 

І чаша переповниться гірка. 

А душу віднесе, як мертве тіло,  

Бурхлива, та отруєна ріка

 

2. 

Бурхлива, та отруєна ріка 

Розмиє брудом береги сумління. 

Спокуса, як амброзія, п’янка,  

Богинею постане у видінні. 

 

Те, що не варте навіть мідяка,  

За примхою царя стає безцінним. 

А істина в божественних рядках 

Не спопеливши зла, піддасться тліну. 

 

І хоч життя красиве у царів,  

Та меч Дамокла – для усіх розплата. 

Страхом падіння кожен-бо хворів,  

 

В душі тримав свого німого ката. 

В пітьму вони пливуть без якорів,  

На березі гуде безликий натовп

 

3. 

На березі гуде безликий натовп,  

Змішалися прокляття і хвала. 

І безліч істин не знаходять ради – 

Де праведні, а де лихі діла? 

 

Невільники безумної принади 

Купають у гріхах свої тіла. 

Сумління без жалю ведуть до страти,  

Бо влада – це сестра богині зла. 

 

Володарі не створюють канонів,  

А тільки служать первісним богам. 

Для цих жерців не дійсні заборони,  

 

Безумства їх нетлінні у віках. 

Та хто не побував у тім полоні,  

Не осягне величного гріха. 

 

4. 

Не осягне величного гріха 

Бідняк наївний, що не знав спокуси 

Зрівнятися із богом, не блукав 

В оманах заборонених союзів. 

 

Хто владою грішив бодай в думках,  

Вже їй довіку поклонятись мусить. 

Та навіть цар позаздрить біднякам,  

Зомлівши від отруйного укусу. 

 

А втім, гадає всякий чоловік,  

Що слід цю дань без роздумів приймати. 

Миліші для людей боги живі,  

 

Водночас і любимі, і прокляті. 

І спраги не втамує той повік,  

Кому отруту цю дано пізнати. 

 

5. 

Кому отруту цю дано пізнати,  

Тому не буде до смаку вода. 

Суха душа, затиснута в лещата,  

За краплю брудноти себе продасть. 

 

Повсюди звикла лиш перемагати 

Інстинктів неприборкана орда. 

І привертає все нових фанатів 

Земним життям спотворений Адам. 

 

Забувши назавжди блаженство раю,  

Як образ бездоганного зразка,  

Людей безликі стада він збирає. 

 

Кого гріхом диявол ошукав,  

Тому в пітьмі пекельне сонце сяє,  

В того безжальна, хоч міцна рука. 

 

6. 

В того безжальна, хоч міцна рука,  

Хто душу гордим помислом утішив. 

Між праведним і ницим – грань тонка. 

Учора – янгол, а сьогодні – грішник

 

Ріка гордині – пафосно-стрімка 

Руйнує у людині найсвятіше,  

Сумлінню не кидає дорікань,  

В пустелі серця заповняє нішу. 

 

Гординя породила всі гріхи,  

Але найбільше виплекала владу,  

До Риму завела усі шляхи. 

 

Лиш зло саме себе повік не зрадить. 

Світ кориться не добрим, а лихим. 

Та цар земний лише земним багатий. 

 

7. 

Та цар земний лише земним багатий – 

У нетрях честолюбства заблудив. 

Гріхів його шалені міріади 

До раю вхід закриють назавжди. 

 

Володарі приречені страждати 

Спокусою сумнівної мети,  

І голодом душі, яку за грати 

Кидає ненаситність пустоти. 

 

Для вищих сил царі – лише паяци 

В коронах, у тіарах чи вінках… 

І заздрити даремно на палаци,  

 

Якщо вони постали на кістках. 

Хазяїн їх – в невидимій атаці. 

Душа у нього темна і тремка. 

 

Душа у нього темна і тремка,  

Думки його, неначе хижі птиці – 

Володар у безвиході блукань 

У величі своїй стає безлицим. 

 

Бо всіх царів один недуг спіткав,  

Між іменами знищує різницю 

Сліпої одержимості вулкан,  

А в пеклі їх читає блудна жриця. 

 

Хіба щасливий раб отих богів,  

Що споконвіку в нерозривній змові? – 

Гординя, грошолюбство, заздрість, хіть – 

 

Накрили людство, ніби темна повінь. 

Величний раб веде страждань похід,  

Блукає у морях чужої крові. 

 

9. 

Блукає у морях чужої крові,  

Просолений сльозами самоти. 

За правду роздає вінки тернові,  

Та тільки їм по-справжньому цвісти… 

 

Володаря дивує щире слово,  

І безкорисність серед чорноти,  

Тримаючи кинджал напоготові,  

Він здатен покарати і святих. 

 

Від божевільних задумів сп’янілий… 

Тверезість не порушить таїни 

Фальшивого причастя мертвим тілом. 

 

В степах жадоби вічний кочівник,  

У вигадану ціль пускає стріли,  

І злочини вчиняє без вини. 

 

10. 

І злочини вчиняє без вини,  

Метою виправдовує пороки,  

Слуга гріхів, що волею прогнив,  

І не узяв з минулого уроку. 

 

Колоситься врожай кривавих жнив,  

Ідуть віки, міняються пророки. 

На істині буяють бур’яни,  

Жнивар облуд навік утратив спокій. 

 

Він шаленіє від лукавих зваб 

В розпусної богині під покровом. 

Із нею пізнає облудний рай. 

 

Лише вона приймає в нього сповідь. 

А потім знов грішить величний раб – 

Із гордістю виходить лев на лови. 

 

11. 

Із гордістю виходить лев на лови,  

Бо знає – він сильніший за усіх. 

Лисиця ж прораховує умови,  

Бере потроху, а не повний міх. 

 

Їм поєднатися було б чудово,  

Щоб учинити досконалий гріх. 

Бо хитра сила – перемог основа,  

Пекельний розум кине світ до ніг. 

 

Так радив ще старий Макіавеллі,  

Лиш сила й хитрість – корабель міцний,  

Що здатен перейти моря і скелі 

 

Абсурдної та вічної війни. 

Та за морями війн – душі пустеля. 

Так повелося ще із давнини. 

 

12. 

Так повелося ще із давнини. 

Історія – це хитра куртизанка. 

Кохає кращих, та за півціни 

Тримає у пекельній лихоманці. 

 

Як дика буря знищує човни,  

Так губить найсильніших ця вакханка. 

Тобою кожен хворобливо снив,  

О владо, найсолодша із коханок! 

 

Ти пристрастю убила стільки душ! 

Чия ж ти тінь – диявола чи бога? 

Відвертий ворог і підступний друг,  

 

Розкішна фальшем, істиною вбога, – 

Для тих, кого причарував твій дух,  

Небесних див незрозуміла мова. 

 

13. 

Небесних див незрозуміла мова,  

Як і земна – облудна для небес. 

Пізнати Бога не дано рабові,  

Якого манить блиск людських чудес. 

 

Прозріння не буває випадковим,  

Для багатьох – це непосильний хрест. 

В чім сила – у страху чи у любові,  

У тому, хто прогнив, чи хто воскрес? 

 

Лисиця й лев – союзне протиріччя,  

Основа ідеальних тираній. 

Там пристрасті скликаються на віче. 

 

Олтар твій – гріх, володарю земний. 

Небесне царство не відкриє вічність 

Для тих, кому неправди плід смачний. 

 

14. 

Для тих, кому неправди плід смачний,  

Посади не дадуть уже в едемі. 

А в пеклі є давно свої чини,  

Найбільший лиходій для них – нікчема

 

А люди – це шляхетні дикуни,  

Які у розум ллють первісну темінь. 

Радіє лис, що лева заманив 

В тенета слави, як у рабську неміч. 

 

Та, мабуть, псевдосвятість – більше зло,  

Ніж всі облуди у розкішних шатах. 

Без щирості написаний псалом,  

 

Ганебніший, ніж ниці постулати. 

Не замаскує ніч гріховне тло. 

Найбільша втіха на землі – це влада. 

 

МАГІСТРАЛ 

 

Найбільша втіха на землі – це влада,  

Бурхлива, та отруєна ріка. 

На березі гуде безликий натовп,  

Не осягне величного гріха. 

 

Кому отруту цю дано пізнати,  

В того безжальна, хоч міцна рука. 

Та цар земний лише земним багатий,  

Душа у нього темна і тремка. 

 

Блукає у морях чужої крові,  

І злочини вчиняє без вини. 

Із гордістю виходить лев на лови. 

 

Так повелося ще із давнини. 

Небесних див незрозуміла мова 

Для тих, кому неправди плід смачний. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.07.2014 Поезії / Вірш
Солдату
23.07.2014 Поезії / Вірш
Гріхи античного саду
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Езотеричне
08.12.2016 © Олена Вишневська / Вірш
І випав сніг…
08.12.2016 © Ярек / Філософський вірш
Рано на підсумки
07.12.2016 © Артюх Леся Вікторівна / Вірш
Санчатами з гори
07.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Про Собаку
Сонет Про життя
21.07.2014
Царство земне
08.01.2013
Коронування лаврами і терном
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 121  Коментарів: 10
Тематика: Поезії, сонет, влада, отруєна ріка, спокуса, натовп, грішник, отрута, безликі стада, гординя, зло, страждати, прозріння, нікчема
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.07.2014 12:05  © ... для Тетяна Чорновіл 

Велике дякую! =) 

 23.07.2014 17:58  Тетяна Чорновіл для © ... 

І знову майстерний віночок сонетів! Кропітка праця! Довершено! Чудово! 

 23.07.2014 12:27  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Дуже дякую! 

 23.07.2014 12:27  © ... для Якобчук Павло 

Спасибі! 

 23.07.2014 12:27  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую за коментар! Успіхів Вам! )) 

 23.07.2014 12:26  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, п. Тетяно! І Вам натхнення!!!)) 

 22.07.2014 08:41  Тетяна Белімова для © ... 

Пані Ліліє! Вражає і розмах вашої роботи, і майстерність, і глибина думок!
Про земного царя - дуже і дуже влучно вийшло!
Хай щастить вам!  

 22.07.2014 03:58  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Чудово! Талановито! Дякую Вам щиро за такий чарівний вінок сонетів!!!

 21.07.2014 19:06  Якобчук Павло для © ... 

Великий труд. Довершено. Цікаво. Гармонійно.

 21.07.2014 17:44  Панін Олександр Мико... для © ... 

Досконало побудований вінок, талановита поезія. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
03.05.2011 © Наталі
03.02.2014 © Віктор Насипаний
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди