Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.07.2014 22:35Новела
Про природу  Про красу  Про щастя  
РИБОЛОВЛЯ НА СВІТАННІ
00000
Без обмежень
© Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ

РИБОЛОВЛЯ НА СВІТАННІ

Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Опубліковано 28.07.2014 / 24496

Ти розклав на березі вудки, приготував до риболовлі. Узяв першу з них, заніс над водою і… завмер: неподалік дві дівчини, не помітивши тебе, готувалися до вранішнього купання. Ти так і не зрозумів: чи то вони щойно скинули якийсь одяг, а чи підійшли до води вже оголеними. Та це якось і не важливо було. Ти просто спочатку інстиктивно озирнувся у протилежний бік, звідки могла з′явитися твоя дружина, і заспокоївся: так спозаранку вона ще ніколи не прокидалась, а в наметі на лоні природи – тим паче.

Але й за цією втраченою миттю, що відволікла тебе від краси, душа твоя пошкодувала. Ще б пак! За дівчатами пломенів зорею обрій; небо над ним сяяло молочножовтим світлом, яке вище переходило у зеленкувате, а ще вище – блакитне; поодинокі видовжені хмарки, підсвічені променями поки що захованого обрієм земного світила, знизу були брунатними, червоними, рожевими. Ти дивився і не міг намилуватись як вранішнє небо вигравало букетами оптичних кольорів. Вони падали на пару, що здіймалась від водного плеса, крапельки роси на траві, очереті, окузі, лугових квітах. Та все це ти сприймав боковим зором.

Справжніми перлинами для тебе були враніші мавки; боявся як би вони не зникли – як натхнення душі, а не як фізичні явища. Адже як би у такому випадку сказав тобі твій сусіда: “О-о, дивись, які корови! Певно, гарячі… От би їх!.. Отак… І ось так… О, які гепи! І ще так… І ще ось-ось, гляди, ось так, так… Фу-у! Оо-х…”. Ця згадка про можливу реакцію у такому випадку твого сусіди блискавкою пролетіла й зникла. У тебе й не могло бути інакше. На такі думки душа твоя не міняє вищого блаженства від подібних дарованих природою живих картин, надто цієї. Усі ті кольори неба відбивались на їхніх тілах. І ти затамовував подих, коли відблиск яскраворожевого промінчика падав на волосся якоїсь, сповзав по ньому, довгому, аж до сідничок… “О-о-о, які вони красиві, оксамитові, припасти б до них щокою-другою…”. А інша підійшла до неї, і теж наче охоплена букетами кольорів зі світла. І твій погляд тепло й лагідно торкнувся її незакритого нічим лона. Ти підсвідомо відзначив, що воно тобі довподоби– адже чітко виступає уперед, довершене, хоч ваяй єтюд для скульптури.

Погляд ковзнув вище і– що казати!– ти відчув дух незрівнянної поезії злиття людини з природою і зрозумів, що доля подарувала тобі справжнє диво.

Панночки поцілувались. І це для тебе стало черговою несподіванкою. Але ж як це тобі сподобалось! Як було красиво! Вони пестили одна одну так ніжно, лагідно, дитинно… Потім трохи поплавали.

Вийшли на берег, коли з-за обрію посміхнулось сонце. Здійняли до нього руки, потягулись. І тобі здалося, неначе ти сам потягнувся. Ти, справді, інстиктивно потягнувся і відчув, що досі тримаєш вудку. Тож поклав її обережно на землю, сів на пеньок, не зводячи очей зі справжнього дива.

Твоя душа, немов бджола, здавалося, була готова вічно пити такий нектар, відкладаючи його у стільниках своєї пам′яті. Бо дружина не надавала тобі такої можливості –милуватися тілом, та ще й на світанні, а чужими тілами – і поготів. То не для неї. “А може й вони такі красиві та неземні, коли на відстані, – подумав ти.– А якби заговорити, якби характери розкусити…”

“Та де ж він запропастився?”– несподівано почув ти бурмотіння дружини. Тож мершій шмигнув до намету. Запитала, де ти лазив, що робив, і чому багаття не розпалив, неначе вчора й позавчора ти порсався біля нього так рано. Ти дав зрозуміти, що хочеш кохатися з нею, але у відповідь почув-побачив недвозначне позіхання.

Вийшов з намету. Став поруч – так, щоб крізь тканину зсередини було видно твою тінь, і глянув на вранішнє сонце. Від річки, омиті променями, повільно відходили панночки. “Яка краса… Значить, так вони й підійшли до річки, у костюмах від Єви, ”– подумав ти й неквапно пішов до своїх вудок, усе ще зберігаючи образ дівочих оксамитових тіл у сяйві променів вранішнього сонця.

___________
Малбнок автора
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
28.07.2014 Проза / Новела
ВІДМІНКОВЕ ЖИТТЯ, або Родинна трилогія
28.07.2014 Проза / Роман
ДЕ ЖИВЕ ДУША? (3)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
Новела Про щастя
16.08.2014
БРАТИ... НЕЗВЕДЕНІ
28.07.2014
РИБОЛОВЛЯ НА СВІТАННІ
08.07.2014
ЙШЛА З ВЕСІЛЛЯ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 89  Коментарів:
Тематика: Проза, новела, вудка, інстиктивно озирнувся, в наметі, блакитне, враніші мавки, душа твоя, на світанні, вранішнє сонце
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +36
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
27.03.2012 © Микола Щасливий
24.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
06.01.2012 © Т. Белімова
26.11.2011 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди