Уява малює картини живі
Глибоких думок далечінь.
Відбитком лягає життя на руці
У ліній хвилястих сплетінь.
Майбутнє ховає суцвіття пригод
Та зраду ізгнивших плодів,
поламані віти важких перешкод,
початки у бруньках листків.
День змінює день,рік змінює рік.
Земля обернеться ще раз.
Життєвий нестримний бурхливий потік!
Дивись, щоб вогонь не погас!
Той вічний вогонь,що лиш силу дає,
Що тіло твоє окрилив.
Крізь роки в минуле поглянуть своє
Й сказати: ” Не дарма прожив”.
ровно, 20.22